ПРОТУРКОТІ́ТИ, очу, отиш і ПРОТУРКОТА́ТИ, очу, очеш, док.
1. Док. до туркотіти, туркотати. Протуркотіло старе колоддя під колесами (Павло Загребельний, Диво, 1968, 159); В лугах озвався деркач, у полях протуркотіла підвода (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 147).
2. Туркотіти, туркотати якийсь час.
♦ Протуркотіти (протуркотати) вуха кому про кого —
що — те саме, що Протуркати вуха (див. вухо). — Іван
вже вуха мені про вас протуркотів (Вадим Собко, Звичайне життя,
1957, 279).