ПРОТИЛЕ́ЖНИЙ, а, е.
1. Розташований напроти
кого-, чого-небудь. Орест сідає біля Люби на тому
стільці, де стояло пуделко.. Лікар з Олімпіадою
Іванівною за столом на протилежному кінці (Леся Українка,
II, 1951, 37); Він спочатку читав листи, сидячи на
канапі, далі перейшов на стілець у протилежний кут
кімнати (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 171); У вікна з причілка
сонце червоне з заходу кинуло золотаво-червоні снопи
проміння просто через кімнату аж на протилежну
стіну (Андрій Головко, II, 1957, 104); Всемогутні сили
тяжіння повернули Місяць одним «боком» до Землі, навіки
сховавши від нас його протилежний бік (Наука і життя, 9,
1965, 4);
// Який розташовується, міститься в іншому
кінці чого-небудь. На півночі, в Скіфії дикій, Має
домівку Борей. В протилежному краї, на півдні, В
хмарах і буйних дощах царює нестриманий Австер (Микола Зеров,
Вибр., 1966, 300); Бій перекинувся в центр міста,
загорівся на його протилежних околицях (Василь Кучер,
Чорноморці, 1956, 561);
// Спрямований назустріч
чому-небудь; зустрічний. Протилежний вітер; Протилежна
течія.
2. часто у сполуч. із сл. цілком, діаметрально,
просто, прямо і т. ін. Зовсім не схожий на
кого-, що-небудь, несумісний з чимсь. Селянські
погляди на справу панщини просто протилежні поглядам
правлячих класів (Іван Франко, VI, 1951, 274); Цей чоловічок у
всьому цілком протилежний Іванові Васильовичу (Юрій Збанацький,
Єдина, 1959, 250); Поділ на протилежні класи вів до
експлуатації людини людиною, класової боротьби й
антагонізму між націями і державами (Програма
КПРС, 1961, 55); У сучасному природознавстві існують
дві протилежні, зв'язані між собою тенденції:
диференціація та інтеграція наукових знань (Знання та праця, 4,
1970, 6);
// у знач. ім. протилежне, ного, сер. Те, що
зовсім не схоже на що-небудь, несумісне з чимсь. Мало
чого добрала Женя з почутого. Через те, певне, що
Друзь сам заплутався: то одне стверджував, то зовсім
протилежне (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 100).