в означеннях
Тлумачення, значення слова «протинати»:

ПРОТИНАТИ, аю, аєш, недок., ПРОТНУТИ і ПРОТЯТИ, тну, тнеш, док., перех. Розтинаючи, робити в чому-небудь отвір, крізну рану (гострим предметом, кулею і т. ін.). Я сам йому горло зубами протну (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 229); Він ще ліпить — на паличку трохи глею, придасть йому, яку вподобає, форму, протне розщілину.., зробить бокові отвори і зніме готового свистунця (Народна творчість та етнографія, 3, 1968, 65);  * Образно. Коротке слово «прощайте» На клаптику папірця. — А ви знаєте, Як отим протинають серця? (Василь Еллан, I, 1958, 62); Хіба ж забуду я той телефон, дзвінок, що душу всю протяв (Володимир Сосюра, II, 1958, 471);
//  перен. Швидким рухом розрізати, розсікати (повітря, воду, простір і т. ін.). Птаство дзвінкокриле небо протина (Максим Рильський, Мости, 1948, 72); Десь співала електричка, протинаючи тьму полів (Василь Кучер, Голод, 1961, 452);
//  перен. Перетинати яку-небудь місцевість, перехрещуватися з чимсь, проходити крізь що-небудь (про дорогу, річку і т. ін.). З лівого і з правого боку протинали ту вуличку дві дороги (Лесь Мартович, Тв., 1954, 163); Ми були зачаровані заллятим сонцем краєвидом, який протинала широка срібляста смуга річки (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 48); Тіло греблі протинали два суцільні внутрішні тунелі (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 37);
//  перен. Проникати, проходити крізь щось (про світлові промені). Темряву раз по раз протинали далекі вогняні спалахи (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 128); Перед ним постала Михайлівка в перших променях сонця, що рожевими вістрями протинали сизі хмарки з димарів і верховіття тополь (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 85);
//  перен. Різко, голосно звучати, порушуючи тишу. Ніч протинають залпи, крики... (Володимир Сосюра, I, 1957, 422); Тиху ніч протнув довгий і голосний свист (Василь Кучер, Пов. і опов., 1949, 15);
//  перен. Пильно, прискіпливо, допитливо вдивлятися в кого-, що-небудь. Стояв [Челканов] і протинав по черзі кожного з них своїми гострими маленькими очима, ніби хотів вивернути з них душу (Іван Микитенко, II, 1957, 439); Вона дивилась на нас своїми блискучими очима, ніби намагалася протяти ними наші погляди, щоб розгадати, хто ми були (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 86).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 318.

Коментарі (0)