в означеннях
Тлумачення, значення слова «противно»:

ПРОТИВНО 1. Присл. до противний1. Роман захихикав так противно й смішно, що аж малі діти зареготались (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 406); Відчуває [Стадницький], як по шкірі починає противно розтікатися колючий холод (Михайло Стельмах, I, 1962, 46);
//  у знач. присудк. сл. Я тепер зовсім здорова, а то була вже так розкисла в Києві, що аж противно було самій на себе дивитись (Леся Українка, V, 1956, 144).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 316.

Коментарі (0)

ПРОТИВНО 2, присл., діал.

1. На протилежність. Противно до Максима був Іван характером не практик, а ідеаліст (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 40).

2. у знач. вставн. сл. Навпаки. Не прийшов [Олекса] зовсім до давніх сил. Противно, труди далекої дороги, відбутої пішки, гризота і безсонність грозили поновленєм [поновленням] його недуги (Іван Франко, VIII, 1952, 277).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 316.

Коментарі (0)

ПРОТИВНО 3, прийм. з дав. в., книжн. Проти, всупереч. — Якщо були б ви письменні й знали закони, ніякі лавники й радці не могли б вас покарати без права і противно праву (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 176).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 316.

Коментарі (0)