в означеннях
Тлумачення, значення слова «противний»:

ПРОТИВНИЙ 1, а, е. Дуже неприємний, огидний. Погода тут, як на злість, бридка, — іде сніг і зараз розтає, вітер противний, мокрий (Леся Українка, V, 1956, 323); Балакає пан, і голос в нього страх противний Павлові (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 158); Відчув [Левко] такий противний холод в грудях, начеб до них приклали жабу (Михайло Стельмах, I, 1962, 532);
//  лайл. Який дратує, сердить кого-небудь. [Таня:] Бач, яке тобі противне хлоп'я! Сам налякав та ще й сміється! (Степан Васильченко, III, 1960, 128).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 316.

Коментарі (0)

ПРОТИВНИЙ 2, а, е.

1. перев. книжн. Який не погоджується з чим-небудь, виступає проти чогось, не сприймає чогось. Ухвалили [звірі] вислати до царя Соломона післанців [посланців].., щоб домагатися по царському закону привернення для них первісної свободи та незалежності від чоловіка. Тілько один Пес був противний тому (Іван Франко, IV, 1950, 118); Коби хоча зараз міг [хлопець] женитися, а то аж за два роки — пані Шумінська з засади була противна такому очікуванню (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 8);
//  Який суперечить чому-небудь, спрямований проти когось, чогось. Здається, я ж її не неволив, я ж не согрішив, я ж їй слова противного не промовив (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 207); Дух руйнування був противний його істоті, і з ним він не міг примиритися ні на одну хвилину (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 391).

2. розм. Розташований проти кого-, чого-небудь. Подивився [Михалчевський] на Рось, на скелистий противний берег (Нечуй-Левицький, II, 1956, 129); Сухе ломаччя весело палало в печі і тріщало. Червоне полум'я.. осявало противну стіну (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 69);
//  Протилежний (про бік, край, кінець і т. ін.). Досі тільки на один бік бігли люди і худоба, а тепер тією самою вулицею з противного боку надбігла інша череда худоби (Осип Маковей, Вибр., 1956, 416); Подивився [Івась] вподовж рову й повернув назад. Та й добре зробив, бо з противного краю Грицько махав на його рукою (Панас Мирний, IV, 1955, 17); Із противного кінця ярка.. лився той голос — чистий, дзвінкий та мелодійний (Іван Франко, III, 1950, 86);
//  Який рухається назустріч кому-, чому-небудь; зустрічний. Противна течія;
//  перен. Який захищає інтереси, протилежні чиїм-небудь, ворожий комусь, чомусь. Життя з його скаженим шалом, З погонею за ідеалом, 3 його стражданням і болінням І невгамованим сумлінням, Життя — се дві противні сили, Що між собою в бій вступили (Микола Вороний, Вибр., 1959, 54); — Ідуть січовики, маєте нагоду, Онисиме, до них пристати. — А то навіщо? Яка честь воякові з одного стану в противний перебігати..? (Іван Ле, Наливайко, 1957, 61).
 Противна хата — хата по другий бік сіней. Смутний і невеселий сидів собі на лавці у новій світлиці, що відгородив від противної хати, конотопський пан сотник Микита Уласович Забрьоха (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 152).
Противна сторона — у судовому процесі — особи, що захищають інтереси, протилежні інтересам другої сторони.
У (в) противному разі — якщо буде навпаки, не так, як очікується, треба, необхідно і т. ін. Ні в якому напрямі всесвіт границі не має. Таж у противному разі він мусив би десь завершитись (Микола Зеров, Вибр., 1966, 152); Гнат визнає себе винним і дасть слово покращити роботу і поведінку, в противному разі його знімуть із цієї посади (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 149).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 316.

Коментарі (0)