в означеннях
Тлумачення, значення слова «проучувати»:

ПРОУЧУВАТИ, ую, уєш і ПРОВЧАТИ і рідко ПРОУЧАТИ, аю, аєш, недок., ПРОВЧИТИ, чу, чиш і рідко ПРОУЧИТИ, учу, учиш, док., перех.

1. розм. Карати когось, щоб не допустити повторення його проступків, небажаних учинків, дій. Не штука провчити, штука навчити (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 393); — Ну й уїдається в тебе цей Васюта! — казав один парубок. — І чом ти його не провчиш? — Рук поганить не хочу (Борис Грінченко, II, 1963, 343); Чоловік уже не тільки відкинув думку провчити сина арапником, а й сам почав никати подвір'ям, щоб скоріше дочекатися улюбленця (Михайло Стельмах, I, 1962, 545); [Олекса:] Знаєм, що ти за цяцька! Тобі давно місце на шибениці, давно пора б киями проучить!.. (Степан Васильченко, III, 1960, 17);  * Образно. — За останні роки життя добре провчило і мене, і тебе. Наші ілюзії частково розвіялись (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 76).

2. тільки док. Учити якийсь час.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 331.

Коментарі (0)