ПРОВА́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до провалити.
Дах з драниць, провалений на самій середині,
лежить, наче запала і всіма забута могила (Михайло Томчаній,
Готель.., 1960, 70);
// у знач. прикм. Приволік увечері,
кінь до двору його [князя] з проваленою головою (Андрій Головко,
II, 1957, 237); — До нас скинуто зв'язкового
Центрального партизанського штабу з шифром та
дорученням. Прийде на старі, провалені явки (Юрій Яновський, I,
1954, 154).
2. у знач. прикм. Який провалився, проломився. Встає перед очима руїна — чорна, як головешка, ніби од печалі пригоріла. Посередині — провалений дах (Степан Васильченко, II, 1959, 73).