ПРОВАЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОВАЛИТИ, валю, валиш, док., перех. і без додатка.
1. Давлячи,
натискаючи на що-небудь, робити дірки, проломи,
заглибини і т. ін. Бралися [люди] цілим гуртом міцно
за руки,.. топтались на льоду й провалювали (Андрій Головко,
II, 1957, 347); — Як співали [арф'янки], то й
долівку.. провалили — така сила народу набиралася їх
дивитися! (Панас Мирний, III, 1954, 256); — Сіт і маєш
клопіт — заганяй обох [дітей] на піч.. та ще пильнуй,
щоб череня не провалили, бо хіба ж усидять тихо?
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 26);
// Ударом розбивати, розсікати
(голову, ніс). Вони душили один одного, кусали,
штрикали складаними ножиками, провалювали один одному
носи чим попало (Олександр Довженко, I, 1958, 368); — Не кидай
[грязь], бо я тобі голову провалю кочергою, — крикнула
Кайдашиха й погналась за Мотрею (Нечуй-Левицький, II, 1956,
359);
// безос., перен. Про стан напівзабуття в
кого-небудь. Все, що говорив Микола, звучало глухо, як щось
далеке, байдуже,.. її [Надію] раз по раз провалювало
в якусь приємну порожнечу (Яків Баш, Надія, 1960,
450).
2. перен. Не справляючись з роботою, обов'язками,
не розуміючи чого-небудь, зривати здійснення чогось.
— Посівну провалювати і залишати колгоспників без
куска хліба.. я не буду (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 98); Тут без
мене не справляться аж ніяк, накоять лиха, провалять
зовсім ранню сівбу (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 51);
//
Необережними діями, вчинками або навмисно виявляти,
розкривати (законспіровану особу, нелегальну
організацію і т. ін.). Ласточкін аргументував переконливо:
щоб не накликати більших репресій на робітництво
і щоб не провалити саме підпілля (Юрій Смолич, V, 1959,
109);
// Незадовільно оцінювати кого-, що-небудь.
— Підеш складати іспит? Та ж тебе негайно провалить
отець Степан! (Юрій Смолич, II, 1958, 84);
// перев. док.
Те саме, що забалотувати. Гнида лише оком обвів
збори і вже знав, що провалять, бо ж народу з його табору
була тільки купка. Тому й зняв свою кандидатуру
(Андрій Головко, II, 1957, 128); [Ромодан (до Дремлюги):]
Це діло дуже серйозне, Гордію Опанасовичу, Вас
провалила своя партійна організація, а ви кажете
«як-небудь переживу...» (Олександр Корнійчук, II, 1955, 311).