ПРОВАЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРОВАЛИТИСЯ, валюся, валишся, док.
1. Руйнуючи власною
вагою опору або несподівано втрачаючи її під собою,
звалюватися, падати вниз (у яму, пролом, отвір і т. ін.).
Ївга бігла до неї [могили] навпростець, то по коліна
купаючись у свіжій росі, то провалюючись в ямах давніх
могилок (Любов Яновська, I, 1959, 407); Снаряди з смертельно
білим блиском розщеплюються неподалік на стінах.
Провалюються крізь дахи (Олесь Гончар, III, 1959, 247);
Провалився [Дмитро] у рів, звиваючись, обриваючи нігті,
вибирався з нього, уже не чуючи пальців (Михайло Стельмах, II,
1962, 385); Під ковшами вишикувалися ряди воронок;
ковші перекидаються у воронки, корм провалюється до
кормушок (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 286);
//
Проламуватися, завалюватися під вагою кого-, чого-небудь.
Мчить олень, але провалюється під ним блискуча
кірка — і грузне він у глибокому снігу (Зінаїда Тулуб, Людолови,
I, 1957, 356); Од натовпу провалився міст на Случі
(Нечуй-Левицький, VII, 1966, 256); В цю мить під Іваном
провалився лід (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 183);
// Різко опускатися
вниз (про судно, літак і т. ін., що рухаються).
Злітаючи на високі гребені хвиль чи провалюючись між ними,
шлюпка, здавалось, стояла на одному місці (Микола Трублаїні,
Лахтак, 1953, 7); Виринав [баркас].., щоб знову
провалитися потім у водяну пучину (Анатолій Шиян, Переможці,
1950, 57);
// Застрявати, зав'язати в чому-небудь
рідкому, розсипчастому, в'язкому; вгрузати. Маруся
ішла, провалюючись по коліна в сніг (Федір Бурлака, М. Гонта,
1959, 100); Її ноги провалювались часом-у болото (Олесь Донченко,
III, 1956, 53);
// Сідаючи або лягаючи на що-небудь
м'яке, глибоко занурюватися. Фотель був низький,
з повитягуваними пружинами, і Суліман не сів, а
провалився в нього (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 325);
// перен.
Впадати в стан напівзабуття. Крайнюк вдихав якісь
холодні гострі пахощі і все глибше й глибше провалювався
кудись.. Операцію робив Павло (Василь Кучер, Голод, 1961,
175).
♦ Готовий (ладний, здатний, хотів, хотілося і т. ін.)
[крізь землю] провалитися; Хоч крізь землю
провалюйся; Хоч провалися в безодню; Хоч (мало) крізь землю
провалитися — про бажання зникнути, щезнути (від
сорому, ніяковості і т. ін.). Браві [сержанти]
такі, що куди там Віталієві з ними тягатись, він
одразу відчув своє жалюгіддя, готовий був крізь землю
провалитись (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 45); Я стояв біля
неї спантеличений і розгублений, ладний провалитися
крізь землю (Михайло Чабанівський, За півгодини.., 1963, 9); Йому було
так соромно, що він ладен був тричі провалитись крізь
землю (Олександр Довженко, I, 1958, 81); — Я б здатна була краще
крізь землю провалитися, ніж признатися у тих
почуттях (Любов Яновська, I, 1959, 372); Юрі було так ніяково,
що він хотів провалитися крізь землю (Іван Багмут, Щасливий
день.., 1959, 154); Мені хотілося в ті хвилини
провалитися крізь землю, бо був певен, що вона бачить.. мої
розчепірені від корости пальці (Василь Минко, Моя Минківка,
1962, 72); Хоч би люди не помітили. І ніби відчула на
собі пильний погляд Новачки.. Гляди, розпізнає та
скаже, тоді хоч крізь землю провалюйся (Іван Цюпа,
Назустріч.., 1958, 356); [Любов:] Коли б ви знали, як
мені часом буває сором при спогадах, просто хоч крізь
землю провалитись!.. (Леся Українка, II, 1951, 70); [Галина:]
Відчепись! Говорила я тобі. Бачиш, як незручно
вийшло. Мало крізь землю провалитися (Вадим Собко, П'єси,
1958, 331); Нехай (хай) я провалюся; Провалитися
мені крізь землю [на місці]; Щоб мені [крізь землю]
провалитися; Щоб я [крізь землю] провалився — уживається
як заприсягання у правдивості сказаного, як
запевнення в чому-небудь. — Нехай я, де стою, там і
провалюся! Хай мене свята земля прийме, коли неправда!.. —
присягався Лушня (Панас Мирний, I, 1949, 313); — Щоб мені
крізь землю провалитись, щоб я з місця того не зійшла,
як тому правда, що Хівря набрехала (Грицько Григоренко, Вибр.,
1959, 99); [Микита:] Щоб я крізь землю провалився,
щоб я світа сонця не вздрів, коли не свататиму тебе!..
(Марко Кропивницький, I, 1958, 98); — Кров, кажу, здорова, а хворий
я животом та диханням. Вигнав [лікар], братці, щоб я
провалився!.. (Олександр Довженко, I, 1958, 139); Щоб тобі (йому
і т. ін.) провалитися — лайливе побажання смерті
кому-небудь. [Баба:] Щоб тобі голова на в'язах
звернулась, щоб тебе перша куля не минула! Гидкий!
Осоружний! Щоб тобі провалиться, проклятому! (Степан Васильченко,
III, 1960, 51); Як (мов, ніби і т. ін.) провалитися (піти)
крізь землю див. земля.
3. перев. док., перен., розм. Зникати, пропадати на довгий, тривалий час. Він канув, провалився; Його вже й забули, Чи й був такий? (Тарас Шевченко, II, 1963, 100); — І де вона провалилась, тая Варка, теє чортове зілля! — сердилась свекруха (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 311). Провались ти (він, воно і т. ін.); Хоч провалися з ким—чим — уживається як бажання позбавитися кого-, чого-небудь, звільнитися від когось, чогось. Прийшла пошта і роботи принесла цілу коробку.. Та провались воно все, — дай хоть вільно дихнути!.. (Панас Мирний, V, 1955, 334); А от худобі ніяк ради не вміли дати, хоч провалися з нею (Андрій Головко, II, 1957, 330).
4. Руйнуючись від старості, падати, обвалюватися
(про дах, покрівлю і т. ін.). Стеля почала
провалюватись у кутку біля дверей (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 89);
Хата осунулась... Стріха місцями повигнивала,
покрівля де-не-де провалилися (Панас Мирний, I, 1949, 140);
// Робитися впалим, увалюватися через хворобу,
старість тощо (про очі, щоки і т. ін.). На ліжку
лежить хтось забинтований, очі провалилися в
западини, випнулись вилиці... (Панас Кочура, Родина.., 1962, 11).
5. перен. Зазнавати провалу в чому-небудь. —
Скільки разів провалювався він на театрі, і невже перший
успіх не розвеселив його? (Натан Рибак, Помилка.., 1940,
231); Як теоретик, Каутський прикриває шумом,
криком, плачем, істерикою з приводу громадянської
війни, — ту обставину, що він провалився (Ленін, 39,
1973, 175);
// В силу обставин лишатися нереальним,
нездійсненним (про захід, ідею, план і т. ін.). — Пробка
загубилась, — признався Василь.. — Навмисне
викрутив якийсь сучий син. Що ж його тепер? Провалюється
захід (Олександр Довженко, I, 1958, 81); План нашої втечі і на цей
раз провалився (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 85); Татова ідея
провалилася. Але не такий він, щоб здатися (Валентин Речмедін,
Твій побратим, 1962, 12); Розрахунки американського
імперіалізму на монополію в галузі атомної зброї
провалились (Програма КПРС, 1961, 27);
// розм. Не бути
обраним шляхом виборів, не бути затвердженим на
посаду і т. ін. Особливо невдоволений був бригадир Зозуля..
З шумом провалилась кандидатура хваленої ним Одарки
Лихнюк (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 106);
// Бути
виявленим, розкритим (про законспіровану особу,
підпільну організацію і т. ін.). — Треба докладно
розміркувати, як воно було, то, може, побачимо, через що
ми в Бориславі провалилися (Іван Франко, III, 1950, 18); Хіба це
не ганьба? Отак провалитися безглуздо, отак
знеславити себе перед підпільною організацією (Антон Хижняк,
Тамара, 1959, 67);
// Одержувати на іспиті незадовільну
оцінку. — Ви щасливі, бо знаєте, що на екзаменах не
провалилися, — каже з комічним сумом іще один
парубчак (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 310); До театрального
Геннадій не пройшов, він провалився (Іван І. Волошин, Місячне, срібло,
1961, 17).