ПРОВІЩА́ТИ, аю, аєш і рідко ПРОВІ́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОВІСТИ́ТИ, іщу, істиш і рідко ПРОВІЩУВА́ТИ, ую, уєш, док., перех. і без додатка.
1. заст. Пророкувати (у 1 знач.). [Агамемнон:]
Се дочка Пріама, пророчиця Кассандра. [Егіст:]
То Гелен той, що приїхав з Трої і тепера [тепер] у
Дельфах волю божу провіщає, то брат їй?.. (Леся Українка,
II, 1951, 329); По всіх церквах провіщали про нього
[братство], як про порятунок душі від геєни огненної
та від підступів нечистого в лукавому образі ксьондзів
(Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 304);
// поет., ірон.
Прорікати те, що відбудеться в майбутньому; віщувати.
В ласкавім затишку діброви Він з нею перші мав
розмови, І провіщали їм вінки Сусіди-друзі, їх батьки
(Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 53);
В одному селі, де спинився наш партизанський загін,
кума Палажка на карти кинула, кінець скорий Гітлерові
провіщала (Юрій Мокрієв, Сто.., 1961, 136); — Барвінку
милий! — знов зачую З уст, не цілованих давно, І може,
щастя провіщую, І може, справдиться воно (Леонід Первомайський,
I, 1958, 256);
// перен. Проповідувати які-небудь ідеї,
погляди і т. ін. «Вічно з братами у праці й бою, Разом
від роду до роду!» — Так провіщає нам правду свою Воля
народу (Максим Рильський, I, 1956, 456); Як безстрашний
Прометей, Шевченко.. звертався з вільним словом до
українців і росіян, казахів і грузинів — до всіх
гноблених, провіщав братерство, рівність і щастя (Літературна Україна, 30.V 1964, 1).
2. На підставі власних спостережень, певних даних,
їх аналізу, характеристики приходити до висновку
про хід, розвиток, настання, появу чого-небудь.
Шевченко був не тільки геніальним творцем слова, а й
великим мислителем, чиє око бачило на багато-багато літ
уперед. Це й давало йому змогу провіщати, що в
майбутньому «врага не буде, супостата, А буде син, і буде
мати, І будуть люди на землі» (Максим Рильський, III, 1955,
266); І ось він [супутник] показався на чорному небі,
маленький і блискучий, там, де й провіщав Кочубей
(Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 477); Провіщуючи зародження
періодичної преси на Україні, видавці перших альманахів
вибирали для них символічні назви (Матеріали з історії української журналістики, 1959, 102); Ілліч настражданій
країні Волю провістив, а світу — мир (Валентин Бичко, Простота,
1963, 85); Соціалізм, неминучість якого науково
провістили Маркс і Енгельс, соціалізм, план побудови
якого накреслив Ленін, став у Радянському Союзі
реальною дійсністю (Програма КПРС, 1961, 12);
// кому.
Наперед визначати те, що чекає кого-небудь, трапиться
з кимсь. Вона [Л. Українка] вогонь кладе на воду —
Вирують іскри золоті — І провіщає всім свободу,
Политу кров'ю на путі (Платон Воронько, Народж. легенди, 1954,
12); Радіщев був великим патріотом, він глибоко вірив
у могутні сили російського народу і провіщав йому
велике майбутнє (Історія УРСР, I, 1953, 356); Ти правди
і добра ідеш відсіль шукати; Так слухай! Маю я тобі
провіщувати: Багато світла стратиш ти, Поки їх
трапиться знайти (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 293);
// Своєю
поведінкою вказувати на зміни в природі (про живі
істоти). Пиявка, яка постійно рухається, провіщає
грозу. Про наближення морозів вона попереджає
характерними рухами — повільно повзає навколо одного і того ж
місця (Наука і життя, 10, 1965, 44); Сумно перестукнулись
дятли, недобре провістив одуд (Микола Рудь, Гомін.., 1959,
112);
// Інтуїтивно (звичайно серцем) відчувати,
передбачати те, що має відбутися. Ми побачили, рідний поете
[І. Франко], В боротьбі у труді, між заграв, Як
зближаються зоряні мети, Що ти серцем своїм провіщав
(Максим Рильський, III, 1961, 224); Все чує вухо, пильно
стежить око І серце теж події провіща (Микола Бажан, Вибр.,
1940, 173).
3. Бути прикметою настання яких-небудь змін.
Що ж за гомін чудний ходить Од краю до краю? Чи він
що нам нагадує, Чи що провіщає? (Метлинський і Костомаров, Тв.,
1906, 241); В ці тривожні часи поява військового із
спішним листом могла провіщати лише якісь важливі
новини (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 12); Небо, ще зовсім
холодне, чорне, оздобилось незчисленними вогниками
зірок, провіщаючи на завтра сонячний день (Юрій Шовкопляс,
Інженери, 1956, 107);
// Бути сигналом до чого-небудь,
сповіщати про щось. Гасло гордого бою Провіщає сурма
(Максим Рильський, II, 1960, 222); Їли мовчки, прислухаючись
до гудків у порту, що провіщали повітряну тривогу
(Василь Кучер, Чорноморці, 1948, 79); Оглушливо бабахнув
постріл.. Постріл провістив, що для диких плес
скінчилась ера мирного життя (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 73);
Сорок років тому громовий залп «Аврори» провістив
початок нової ери в історії людства — ери соціалізму
(Мистецтво, 5, 1957, 31);
// Бути ознакою душевного стану
людини. Потемніле від глибоко прихованої скорботи,
дідове обличчя не провіщало нічого радісного (Ярослав Гримайло,
Кавалер.., 1955, 26); Закусив [Каргат] губу. В очах
з'явився той холодний блиск, що провіщав вибух...
(Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 316); Вибух, яким спалахнув
цей чорнявий хлопець з широким лобом і красивими
чорними бровами, провіщав, що за цією неначебто
одноманітністю ховаються різні вдачі й темпераменти
(Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 5).