в означеннях
Тлумачення, значення слова «провокація»:

ПРОВОКА́ЦІЯ, ї, жін.

1. Навмисні дії проти окремих осіб, організацій, держав тощо з метою штовхнути їх на згубні для них вчинки. Убивство М. Е. Баумана показує ясно, до якої міри мали рацію соціал-демократичні промовці в Петербурзі, які називали маніфест 17 жовтня пасткою, а поведінку уряду після маніфесту провокацією (Ленін, 12, 1970, 33); — Чи ви повірили, що справді злодії перед вами?! Та голову на одруб даю, що це чиста провокація! (Андрій Головко, II, 1957, 158).

2. мед. Штучне збудження якої-небудь хвороби.

3. с. г. Штучний виклик сходів насіння бур'янів з метою подальшого їх знищення. Особливо добрі результати щодо провокації проростання бур'янів рано навесні одержано при повторному лущенні стерні лущильником з полицями (Колгоспник України, 1, 1957, 15).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 144.

Коментарі (0)