в означеннях
Тлумачення, значення слова «проволікати»:

ПРОВОЛІКАТИ, аю, аєш, недок., ПРОВОЛОКТИ, очу, очеші, ПРОВОЛОЧИТИ, лочу, лочиш, док.

1. перех. Повільно тягнучи, переміщати кого-, що-небудь кудись, повз когось, щось, по поверхні чогось і т. ін. Паровоз, важко чахкаючи, проволік мимо нас ешелон з будівельними матеріалами (Юрій Смолич, День.., 1950, 67); Мовчки проволік [Мирон] завмерлого Скаміну до порога і двічі вдарив ногою в двері так, що з стелі посипалась глина (Петро Колесник, Терен.., 1959, 265);
//  тільки док. Волокти якийсь час. Мусія проволокли [бандити] трохи по снігу і притиснули обличчям до обледенілого пенька (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 54).

2. перех. і неперех., заст. Зволікати (у 4, 5 знач.). Він не переставав держатись за сю думку: викручусь, проволочу час, збрешу, що прийду піхотою через день, Через два дні, а сьогодні нізащо не поїду! (Іван Франко, III, 1950, 416); Кожний день, кожна ніч зближала його до страшного дня, не можна було проволікати, відтягнути (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 196).

3. перех., перен., розм. Затримувати, уповільнювати хід, здійснення чого-небудь. По короткій боротьбі з собою він рішився взятись на спосіб, щоб тілько проволокти діло (Іван Франко, III, 1950, 415).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 144.

Коментарі (0)