в означеннях
Тлумачення, значення слова «проворкувати»:

ПРОВОРКУВА́ТИ, ую, уєш, док.

1. неперех. Видати своєрідні переливчасті звуки (про голубів, горлиць і т. ін.).

2. перех. і без додатка, перен. Проговорити або проспівати лагідним, ніжним голосом. — Кохайлику! — ставши близенько, з-за спини стиха проворкувала Роксолана (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 52).

3. неперех. Воркувати якийсь час.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 145.

Коментарі (0)