в означеннях
Тлумачення, значення слова «провина»:

ПРОВИ́НА, и, жін. Те саме, що вина 1. Мені було дуже ніяково. Я почував, що вчинив якусь провину, наробив клопоту мамі й татові (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 100); Колись за невласні провини Цурались мене і кляли (Іван Франко, XIII, 1954, 245); Арапников упіймався на фальсифікації цифр спостережень. Це була серйозна провина (Микола Трублаїні, I, 1955, 89); Гризе його думка, тривога, що, можливо, є частка і його провини в тому, що сталось (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 308); Великою мірою провина за прорив у цій [дитячої літератури] галузі падає не тільки на письменників (Олесь Донченко, VI, 1957, 598);
//  Помилка, прорахунок у чому-небудь. — Шкода, що раніше не поставили твій звіт. Наша провина! (Олесь Донченко, V, 1957, 497);
//  Негативна риса, недолік, вада; порок. Коли єство моє ліпив творець із глини, Зарані відав він про всі мої провини (Василь Мисик, Біля криниці, 1967, 312); Добре серце не провина, А скоріше навпаки (Сергій Воскрекасенко, Подивись.., 1962, 9).
Загладжувати (загладити) провину див. загладжувати; Звалювати (валити, звалити, звертати, звернути, покладати, покласти і т. ін.) провину на кого — те саме, що Складати (скласти, звалювати, звалити і т. ін.) вину (див. вина). Кукулик не мав звички.. звалювати провину на першого свого помічника (Павло Загребельний, День.., 1964, 198); — Вали, парубче, на мене всю провину. Немало ж у селі всякої всячини говорять про Окунівну (Михайло Стельмах, I, 1962, 535); Ідеологи монополістичної буржуазії намагаються звалити провину за інфляційне зростання цін і дорожнечу на трудящих, які ведуть страйкову боротьбу (Комуніст України, 6, 1970, 74); Онися побачила, що наробила шкоди, та швиденько й подибала з пекарні, щоб.. потім звернути провину на наймичок (Нечуй-Левицький, III, 1956, 208); Дочитавши листа, Олександр [імператор].. зітхнув. «Якщо війну ми програємо, провину можна буде покласти на Кутузова, бо він діяв без мого дозволу і наказів..» (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 333); Спокутувати (спокутати) [свою] провину див. спокутувати; Чути (відчувати, відчути) [за собою] провину — усвідомлювати свої помилки, негідність свого вчинку і т. ін. Потурайчин жартував і буцім сміявся з цієї справи, бо не чув за собою ніякої провини: все зробив, чого закон вимагає (Лесь Мартович, Тв., 1954, 309); Марина не пручалася, наче відчувала перед Андрієм провину, визначену неписаними законами людських взаємин (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 189).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 131.

Коментарі (0)