ПРОВИ́ННИЙ, ПРОВИНЕН, винна, винне.
1. Винний у чому-небудь. Переказували, що на провинний полк чекає десь спереду дивізія, яка має арештувати його і виконати присуд (Степан Васильченко, II, 1959, 44); Скажи мені, що провинен? Чи не люблю, як повинен? (Павло Чубинський, V, 1874, 168).
2. Те саме, що винуватий 2. Вслухаючись у розмови дорослих про чоловіків, жінок, про родинне життя, Клим підмічав у тоні цих розмов щось неясне, часом провинне (Максим Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, I, 1952, 55); Провинний вигляд.