ПРОВИ́С, у, чол. Провисаюча частина чого-небудь.
Вимірюють стрілки провису міліметровою лінійкою
(Інженерна геодезія, 1959, 145).
На провисі — у висячому положенні. У вагон
заходить незрячий. На провисі гармошка (Літературна Україна, 4.III
1969, 4).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 132.