в означеннях
Тлумачення, значення слова «прозаїчний»:

ПРОЗАЇ́ЧНИЙ, а, е.

1. Написаний прозою (у 1 знач.). Любима форма, в яку Франко одягає свої прозаїчні твори — це короткі оповідання (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 39);
//  Стос. до прози (у 1, 2 знач.). Прозаїчна мова дуже близька до звичайної розмовної мови (Деякі питання поетичної майстерності, 1956, 93).

2. перен. Позбавлений поетичності; одноманітний, буденний, звичайний. — Мадам Трюше в Ментоні лусне од сміху, як прочитає про цей наш прозаїчний буржуазний вчинок у газетах (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 268); Грицько ковтнув слину і помітив, що йому й справді давно вже хочеться їсти. Мрії набрали зразу більш прозаїчного напрямку: куди їм зайти вечеряти (Степан Васильченко, I, 1959, 163); Живих повернув голову на голос і побачив у кутку літнього капітана, коротко підстриженого, з дуже звичайною, прозаїчною зовнішністю (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 231);
//  Який має дріб'язкові, вузько практичні інтереси. Цей прозаїчний Рябов зіпсував йому всю промову (Олександр Довженко, I, 1958, 453).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 182.

Коментарі (0)