в означеннях
Тлумачення, значення слова «прозелень»:

ПРО́ЗЕЛЕНЬ, і, жін. Зелений відтінок у забарвленні чого-небудь, домішка зеленого кольору до якогось іншого. Морська гладь — синя з прозеленню, покрита від берега до горизонту блискітками (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 114); На столі з'явились мандарини, і хоч на шкурці їхній подекуди виднілась прозелень, все ж від них повіяло гарячим південним сонцем Абхазії (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 210); Широко подана на виставці кераміка. Тут і косівська — білолиця, із специфічною прозеленню, рясно орнаментована округлими візерунками (Народна творчість та етнографія, 3, 1964, 104);
//  Молоді зелені паростки рослин. Між покосами, що вже почорніли, буйно тяглася до сонця прозелень (Віталій Петльований, Хотинці, 1949, 65); Погожий день ласкаво всміхався полям, вкритим прозеленню волохатого мишію (Спиридон Добровольський, Олов'яні солдатики, 1961, 6);
//  Зеленуватий наліт на металі (бронзі, міді тощо). За вогнищем стало видно.. дерев яні постаті Перуна й Волоса, невеличкої, бронзової, вкритої прозеленню Рожениці — фігурки голої, із складеними на животі руками, жінки (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 8).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 183.

Коментарі (0)