в означеннях
Тлумачення, значення слова «проживати»:

ПРОЖИВАТИ, аю, аєш, недок., ПРОЖИТИ, живу, живеш, док.

1. тільки док., неперех. Жити (у 1—5 знач.) якийсь час. Недовго після того [заслання] й на світі прожив Тарас Григорович (Панас Мирний, V, 1955, 313); [Руфін:] Се мого батька друг. Прибув недавно з чужини, де прожив багато років (Леся Українка, II, 1951, 398); Після монастиря медвинці з тиждень прожили в тривожних нахололих лісах, зрідка по ночах заскакуючи в село (Михайло Стельмах, I, 1962, 639); Не гадаймо прожити безсумно, Бо життя — неминуча борба [боротьба] (Павло Грабовський, I, 1959, 394); Олександра покинула Івана, не проживши з ним і двох тижнів (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 63); Стара Когутиха, проживши з чоловіком не один десяток літ, добре знала свого Гаврила (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 62);  * Образно. — Мабуть, років з двісті прожив [клен], а який чистий (Михайло Стельмах, I, 1962, 72).
 Прожити у парі — бути одруженим якийсь час. Остап і року не прожив у парі (Панас Мирний, IV, 1955, 30).

2. тільки док., перех. Проіснувати певний відрізок часу. Ох, боже, боже, трошки того віку, а як важко його прожити (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 13); Щоб слухать шум той довгий жита, щоб бачить поле дальнє те, я хочу ще хоч раз прожити моє дитинство золоте (Володимир Сосюра, Щастя.., 1962, 266).

3. тільки недок., неперех. Жити, мешкати постійно або тимчасово (у приміщенні, населеному пункті, на певній території і т. ін.). Найбільшою була кімната, де проживали робітники (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 124); Пішла [Тамара заміж] за агронома, — десь на Кубані прожива... (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 88); Над Расавою рікою, У селі Береговім, Проживає баба Кудря (Сергій Воскрекасенко, Подивись.., 1962, 51);
//  Водитися (у певній місцевості — про диких тварин, птахів); жити (у кого-небудь — про домашніх тварин). Проживають у них [лісах півночі] дикі воли, що живляться.. листям (Лесь Мартович, Тв., 1954, 52); От і знову оболонь, .. Тут місцина журавлина, Тут, далеко від осель, Проживає журавель (Михайло Стельмах, V, 1963, 324); Проживав у нас довго собака Пірат. Це був великий на зріст, немолодий вже, поважний і серйозний пес (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 499).

4. також у сполуч. з ім. на означення часу, неперех. і перех. Жити, проводити життя в якийсь спосіб. Добрий був ґазда Михайло, Тихий чоловік: По-сусідськи, згідно, гарно Проживав свій вік (Іван Франко, X, 1954, 173); Довелося Вам з сім'єю укупі проживати (Панас Мирний, V, 1955, 404); — Ти, Ганю, молода. Невесело тобі самій літа молоді марно проживати (Нечуй-Левицький, I, 1956, 152); — Налови він їздив удень і вночі, риба йому йшла до рук, як приворожена. Так він проживав — цей сліпий дід (Юрій Яновський, II, 1958, 49); Прожив, як у ступі стовк: ні смаку, ні знаку (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 28); Бійці потиснули один одному руки.. Якщо трапиться так, що ця ніч стане для них останньою ніччю в житті, то вони проживуть її з гідністю (Олесь Гончар, III, 1959, 257); Хіба я жінкою прожила з тобою? Не жінкою, а вдовицею (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 142); Мені почулося, неначе край прибою Поему моря юнакам чита... Тут, в Ключовім, за греблею новою, Чи не найкращі він [О. Довженко] прожив літа? (Микола Нагнибіда, На полі битви, 1974, 113);
//  на що, на чому, з чого, чим, рідко з чим. Підтримувати своє існування яким-небудь способом, використовуючи певні засоби. — З того [боку].. — шпиталь, де хвороби всякі лічать — і каліки та немічні на громадський кошт проживають (Панас Мирний, IV, 1955, 330); Останні три дні прожив він трьома центами,.. знайденими над Прутом на піску (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 33); Кожний знав, що з тою платнею, яку панотець давав, наймит не міг прожити (Лесь Мартович, Тв., 1954, 357); — Жили ми, Супруне, і на двох десятинах, жили і на п'яти, придбали і десять, а потім пофортунило — і за двадцять перевалило, то хіба не проживемо на людській нормі? (Михайло Стельмах, II, 1962, 117); Стара Половчиха десь в Одесі на базарі, хіба з тої риби проживеш (Юрій Яновський, II, 1958, 176);
//  Перебуваючи у певному стані, жити чим-небудь (думками, мріями і т. ін.). Скільки разів у довгі безсонні ночі, натягнувши ковдру на голову, Павло день по дню проживав у тому своєму вимріяному світі (Андрій Головко, II, 1957, 487); [Річард:] Певне в світі ніхто живий без мрії не прожив (Леся Українка, III, 1952, 92);
//  тільки док., без кого—чого. Зарадити собі в чомусь без кого-, чого-небудь. Без ворогів можна в світі як-небудь прожити (Тарас Шевченко, II, 1953, 133); Без їжі людина може прожити близько 30—40 днів, а без води — значно менше (Наука і життя, 8, 1959, 25).

5. перех. і без додатка. Витрачати на існування (гроші, майно і т. ін.). Родовиті, оторочені садами і стависьками палаци ставали трухлявими пустками або ішли з торгів, а їхні господарі.. проживали останні банкноти (Михайло Стельмах, I, 1962, 282); В которий день не нажив, так прожив (Номис, 1864, № 10575); Що за літо заробить Мотря, те за зиму й проживуть... (Панас Мирний, II, 1954, 46);
//  перен., розм., рідко. Втрачати (голос, здоров'я і т. ін.). — Гей, мужички, підходьте сюди, бо мій голос до вас не дійде! .. На ваших-бо дітках горло прожив (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 193).
Прожити на світі: а) жити (у 1 знач.) якийсь час. Стара була розумна людина, багато років прожила на світі, багато бачила на своєму віку (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 406); б) провести життя в якийсь спосіб. — Дорогий чоловік був! — додав [чоловічий голос] помовчавши. — Прожив на світі недаром! .. Чуєш, Катре, діло, за яке він боровся, ніколи не вмре, житиме (Андрій Головко, II, 1957, 382).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 179.

Коментарі (0)