в означеннях
Тлумачення, значення слова «прозвучати»:

ПРОЗВУЧАТИ, чить, док.

1. Поширитися у просторі, пролунати, почутися (про різні звуки, голоси, музику, спів і т. ін.). Гомоніли [хвилі] все тихше і тихше, і з їх гомону виникала пісня, безнадійна і хмура, як туманна ніч на морі. Ледве чутно, як подих, прозвучала вона й заніміла... (Леся Українка, III, 1952, 590); Кобзар з'явився вже тоді, коли прозвучали кінцеві фрази запальної та гострої розмови, що відбулася тут (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 214); Знову прозвучав дзвінок, розсунулась завіса, і вистава почалася (Олесь Донченко, Ю. Васюта, 1950, 153); Напередодні революції 1905 року в Росії вперше прозвучав «Інтернаціонал», який пізніше став міжнародним гімном пролетаріату (Мистецтво, 1, 1955, 26);
//  Бути вимовленим, виголошеним певним чином. З особливою скаргою, з трепетом душевним прозвучали в устах Щасного оці слова (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 154); — За Батьківщину! Вперед! Ніколи, ні до, ні після цього, Черниш це чув цієї фрази так. З якоюсь особливою силою й значимістю прозвучала вона їм тут, збираючи всіх в кулак (Олесь Гончар, III, 1959, 118);
//  Набути у звучанні якихось характерних ознак, рис, забарвлення. — Ха-ха-ха! — сміх Майєра прозвучав цілком щиро (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 224); Опера Бізе [«Кармен»].. прозвучала блискуче, темпераментно (Вечірній Київ, 20.III 1967, 1).

2. перен. Виявитися в звуках мови, пісні і т. ін. (про почуття, настрій і т. ін.). Очі в жінки знову блиснули насмішкувато, а в голосі прозвучала гірка іронія (Юрій Збанацький, Ліс красуня, 1955, 17); У словах Григора прозвучав жаль і хитро приховане прагнення вигородити свою голову із цієї скандальної історії (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 136).

3. перен. Виявитися, розкритися в чому-небудь (про зміст, ідею, тему і т. ін.). В останніх словах Мцирі можна почути і початки тої мелодії, що ..прозвучить потім у Шевченка: «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте...» (Максим Рильський, III, 1955, 212);
//  Набути певного значення; справити якесь враження. [Студент:] Пане Мічурін, те, що ви сказали — прекрасно! Ви напишете книгу, таку, щоб прозвучала на весь світ! (Олександр Довженко, I, 1958, 429); Запитання прозвучало для Арсена як ляпас (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 59); В геніальній «Пісні про Буревісника» не названо ніякої реальної події народного життя і ні однієї особи, а прозвучала вона в серцях трудящих як гімн революції (Шамота, Талант і народ, 1958, 203).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 182.

Коментарі (0)