в означеннях
Тлумачення, значення слова «прозиватися»:

ПРОЗИВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., рідко ПРОЗВАТИСЯ, вуся, вешся, док.

1. Діставати прізвисько. В славнім городі Глупо́ві Жив муж грубий і учений, Звавсь Сидірко Шаранець, Прозивався оглашенний (Іван Франко, X, 1954, 107);
//  Мати, носити якусь назву, ім'я і т. ін. Вчиття скінчилось, але в голові Семеновій усе лунали чудні слова, яких він не розумів. Навіть уночі приснились йому ті карлючки, хрестики, бублики, що прозиваються літерами (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 100); — Нам однаково, хто ви та як прозиваєтесь. А коли наймете, то, звичайно, повинні й годувати, і гроші платити (Любов Яновська, I, 1959, 43); На мить відірвавшись від трубки, спитав [Наполеон] ад'ютанта, як прозивається місцевість (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 280); Дивляться на неї [кручу] дівчата да й питаються в старого Гриви, чого вона прозвалась Туровою (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 249).

2. тільки недок., розм., рідко. Називати кого-небудь образливими словами. — Ніхто мене не зачіпає, ніхто.. не прозивається (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 318); — У Пилипа-курогриза голова порожня й лиса! А він.. і не думав сердитись. Ішов собі спокійно, навіть усміхався їй, наче вона й не прозивалась (Євген Гуцало, З горіха.., 1967, 163).

3. тільки недок. Пас. до прозивати.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 183.

Коментарі (0)