в означеннях
Тлумачення, значення слова «прудко»:

ПРУДКО, присл.

1. Присл. до прудкий. Робота йшла прудко (Іван Франко, VI, 1951, 117); Дівчина.. висмикнула свою руку і стрибнула від нього так прудко, що її накрохмалена спідниця аж залопотіла (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 233); Шарпнули двері — і Саранчук прудко, як білка, мотнувсь по гвинтових сходах на дзвіницю (Андрій Головко, II, 1957, 354); Пішов Кирик до панотця, Побіг швидко, прудко (Україна сміється, I, 1960, 194); Еней наш плив хоть дуже прудко, Та вже ж він плавав не деньок (Іван Котляревський, I, 1952, 113); Прудко біжить та річка.. до самої луки зеленої, — по луці вже тихо і широко розливається (Марко Вовчок, I, 1955, 180); [Звізденко:] Стріляв і я колись.. Дика качка летить прудко, але поціляв (Іван Микитенко, I, 1957, 246); Чутка про все це прудко поширилася по депо (Іван Сенченко, Опов., 1959, 153); [Гострохвостий:] Та повертайся, Педоре, так прудко, як я! Насилу волоче ноги! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 502).

2. діал. Скоро. День такий.. коротенький, прудко вечір наступає, й у хатці темно робиться (Марко Вовчок, I, 1955, 289); Прудко на безвість ідуть наші дні і короткі години (Микола Зеров, Вибр., 1966, 113).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 360.

Коментарі (0)