в означеннях
Тлумачення, значення слова «прудивус»:

ПРУДИ́ВУС, ПРУДИ́УС, а, чол., розм. Той, хто має довгі, пишні вуса; вусань, крутивус. [Горпина:] Загляну хоч у вікно, може, на мене задивиться який кожум'яцький прудивус (Нечуй-Левицький, II, 1956, 480); Увечері хтось уже виспівував і частівки про те, що «наш Мишуня — прудивус, в нього виріс білий вус!» (Юрій Яновський, II, 1954, 131); Як я того прудиуса любила, не одні я черевички зносила (Словник Грінченка); — Що за баляндрасник отсей прудиус! — каже, сміючись, Сомко (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 92);  * У порівняннях. Він насупив брови, мов казковий прудивус (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 195).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 359.

Коментарі (0)