ПРУ́ТТЯ, я, сер. Збірн. до прут. Пішло щастя в ліс по пруття (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 181); Микола парить березове пруття, крутить ужівки (Іван Франко, IX, 1952, 109); — А мій.. не схотів учитися, — з жалем зітхнув Гордій. — Скільки я на йому того пруття побив — до неба тин можна було б загородити! (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 234) Стелила [ожина] крадьки.. землею своє довге пруття й показувала ягоди, ще недостиглі (Лесь Мартович, Тв., 1954, 303) Чорти за ними приглядали, залізним пруттям підганяли, Коли який з них приставав (Іван Котляревський, I, 1952, 135); З води виднілися мотки іржавого дроту і залізне пруття, яке вживають для арматури під час виготовлення бетонних конструкцій (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 63); Стрибають у клітці впіймані перепели, на волю хочуть вирватись і до крові розбивають собі голівку об тверде пруття (Остап Вишня, II, 1956, 168); * У порівняннях. Свист і шум.. То буря порається, вікові дуби валя, мов пруття! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 413).