Словник української мови

ПРУЖИ́ННИЙ, а, е. 1. Стос. до пружини. Витягає [Петерсон] з третьої шухляди пружинний прилад для гімнастики (Ярослав Галан, I, 1960, 387); Пружним елементом підвіски [у автомобіля] найчастіше бувають листова чи пружинна ресора (Доценко та ін., Автомобіль, 1957, 177); Годинник з пружинним заводом;
//  Зробл. на пружинах (перев. про меблі). В спальні стояла пружинна койка (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1950, 131);
//  Який діє за допомогою пружини, пружин. Динамометри, які застосовуються для вимірювання ваги тіл, називаються пружинними терезами (Курс фізики, I, 1957, 74); Після лущення поле обробляють пружинними культиваторами і боронами, щоб витягти з ґрунту кореневища (Олійні та ефіроолійні культури, 1956, 34); Сухорлявий, немов пружинний, він, як кібчик на скелі, застиг на сидінні і, напівобернувшись, чорними очима.. любовно поглядав то на капітана, то на Галю (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 8);
//  Признач. для виготовлення пружин. Пружинна сталь.