ПРУЖИ́ННИЙ, а, е. 1. Стос. до пружини. Витягає
[Петерсон] з третьої шухляди пружинний прилад для
гімнастики (Ярослав Галан, I, 1960, 387); Пружним елементом
підвіски [у автомобіля] найчастіше бувають листова
чи пружинна ресора (Доценко та ін., Автомобіль, 1957, 177); Годинник з
пружинним заводом;
// Зробл. на пружинах (перев. про
меблі). В спальні стояла пружинна койка (Микола Трублаїні,
Шхуна.., 1950, 131);
// Який діє за допомогою пружини,
пружин. Динамометри, які застосовуються для
вимірювання ваги тіл, називаються пружинними терезами
(Курс фізики, I, 1957, 74); Після лущення поле
обробляють пружинними культиваторами і боронами, щоб
витягти з ґрунту кореневища (Олійні та ефіроолійні культури,
1956, 34); Сухорлявий, немов пружинний, він, як кібчик
на скелі, застиг на сидінні і, напівобернувшись,
чорними очима.. любовно поглядав то на капітана, то
на Галю (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 8);
// Признач.
для виготовлення пружин. Пружинна сталь.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 361.