ПРИБА́ВЛЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч.
до прибавити;
// прибавлено, безос. присудк. сл.
[Кіндрат Антонович:] Покійні отець мені не раз
казали, що у метриці, прибавлено мені годів
(Марко Кропивницький, II, 1958, 247).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 551.