ПРИБАВЛЯТИ, яю, яєш, недок., ПРИБАВИТИ, влю, виш; мн. прибавлять; док., розм.
1. перех. і
неперех. Додавати, приєднувати що-небудь до чогось,
збільшуючи кількість, розмір і т. ін. — Волики
веселенько в плузі ремигають, а я дурня свого в спину
поштовхую, да так і прибавляю і прибавляю оранки
(Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 307); У башт прибавили [троянці]
запори І на валу всі залягли (Іван Котляревський, I, 1952, 215);
— А нам тепер жалування прибавили, — процідила
[вчителька] крізь зуби (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 86);
// Збільшувати, посилювати, продовжувати що-небудь.
Щастя розуму прибавляє, а біда і той, Що є, віднімає
(Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 41); [Маруся:] Зменши, боже,
денька, Що я молоденька. Прибав, боже, ночі На мої
карі очі... (Степан Васильченко, III, 1960, 82);
// Помилково або
навмисно перебільшувати (звичайно вік). Я не такий старий,
як пишете у листі. Ви прибавили мені літ 15 зайвих
(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 382).
Прибавляти (прибавити) віку (вік, життя, літ, літа) —
сприяти подовженню життя. Не бог, а сам чоловік
прибавляє собі вік (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 385); — Як жаль,
що ми не зустрілись з тобою раніш, до війни. Приїхав би
до мене погостювати. Один місяць пожив би у нас на
винограднику — на десять років життя б собі прибавив
(Андрій Головко, I, 1957, 282); Гранат квітує коло хати —
Ніжнішого немає цвіту, — А згодом там зважніє плід,
Що прибавляє людям літ (Платон Воронько, Мирний неспокій,
1960, 58); Прибавляти (прибавити) вітрил —
збільшувати швидкість руху судна, піднімаючи вітрила. Він
[Ф. Ф. Ушаков] вирішив випередити турків, наказавши
прибавити вітрил (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 417);
Прибавляти (прибавити) в тілі — ставати товстішим;
гладшати. Отак вигулювалися за літо телята,
набиралися сили бики, прибавляли в тілі корови (Павло Загребельний,
Диво, 1968, 60); Прибавляти (прибавити) газу — те
саме, що Надавати (надати, дати) газ (газу) (див. газ 1).
Обганяючи машину, Іван іще прибавив газу (Андрій Головко,
I, 1957, 388); Прибавляти (прибавити) росту —
збільшуватися в розмірі. Недоїмка йде та й росту прибавля
(Квітка-Основ'яненко, VI, 1957, 669); Прибавляти (прибавити)
ходи (ходу, кроку): а) починати рухатися швидше.
Онохрій Литка щохвилини прибавляв ходи, але Іван
Силович не мав наміру відстати (Григорій Епік, Тв., 1958, 311);
Вона до школи йшла, і я прибавив кроку (Григорій Бойко, Про
17 літ, 1958, 37); б) (тільки ходу) збільшувати
швидкість руху чого-небудь. Коли машиніст.. прибавив ходу,
застукала [машина], швидко замолола колесами (Грицько Григоренко,
Вибр., 1959, 365).
2. перех. і неперех. Говорити або писати на додаток
до чого-небудь сказаного чи написаного. Не так тепер
і в пеклі стало, Як в старину колись бувало І як покійник
[Вергілій] написав; Я може що-небудь прибавлю,
Переміню і що оставлю, Писну — як од старих чував
(Іван Котляревський, I, 1952, 126);
// Говорити зайве, перебільшуючи
що-небудь; прибріхувати. Про що б не почала Явдоха
говорити, .. вона все-таки прибреше: або зменшить,
або прибавить свого (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 94).
Прибавляти в мові — перебільшувати, розповідаючи;
прибріхувати. Дядько Остапчук прибавляє в мові (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 54).
3. перех., рідко. Те саме, що додавати 4. Прибавляти три до семи; Бувало, якийсь проворний ятошник [яточник] швидко-швидко налічить, скільки треба платити, а Ксеня й обізветься з-за материної спідниці: — Дядьку, то нащо зайве прибавляти? ..І тоді «дядькові» доводилось ще раз вести рахунок і під сміх людей признаватися, що таки збився з лічби (Михайло Стельмах, I, 1962, 380).