в означеннях
Тлумачення, значення слова «прибавляти»:

ПРИБАВЛЯТИ, яю, яєш, недок., ПРИБАВИТИ, влю, виш; мн. прибавлять; док., розм.

1. перех. і неперех. Додавати, приєднувати що-небудь до чогось, збільшуючи кількість, розмір і т. ін. — Волики веселенько в плузі ремигають, а я дурня свого в спину поштовхую, да так і прибавляю і прибавляю оранки (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 307); У башт прибавили [троянці] запори І на валу всі залягли (Іван Котляревський, I, 1952, 215); — А нам тепер жалування прибавили, — процідила [вчителька] крізь зуби (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 86);
//  Збільшувати, посилювати, продовжувати що-небудь. Щастя розуму прибавляє, а біда і той, Що є, віднімає (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 41); [Маруся:] Зменши, боже, денька, Що я молоденька. Прибав, боже, ночі На мої карі очі... (Степан Васильченко, III, 1960, 82);
//  Помилково або навмисно перебільшувати (звичайно вік). Я не такий старий, як пишете у листі. Ви прибавили мені літ 15 зайвих (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 382).
 Прибавляти (прибавити) віку (вік, життя, літ, літа) — сприяти подовженню життя. Не бог, а сам чоловік прибавляє собі вік (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 385); — Як жаль, що ми не зустрілись з тобою раніш, до війни. Приїхав би до мене погостювати. Один місяць пожив би у нас на винограднику — на десять років життя б собі прибавив (Андрій Головко, I, 1957, 282); Гранат квітує коло хати — Ніжнішого немає цвіту, — А згодом там зважніє плід, Що прибавляє людям літ (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 58); Прибавляти (прибавити) вітрил — збільшувати швидкість руху судна, піднімаючи вітрила. Він [Ф. Ф. Ушаков] вирішив випередити турків, наказавши прибавити вітрил (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 417); Прибавляти (прибавити) в тілі — ставати товстішим; гладшати. Отак вигулювалися за літо телята, набиралися сили бики, прибавляли в тілі корови (Павло Загребельний, Диво, 1968, 60); Прибавляти (прибавити) газу — те саме, що Надавати (надати, дати) газ (газу) (див. газ 1). Обганяючи машину, Іван іще прибавив газу (Андрій Головко, I, 1957, 388); Прибавляти (прибавити) росту — збільшуватися в розмірі. Недоїмка йде та й росту прибавля (Квітка-Основ'яненко, VI, 1957, 669); Прибавляти (прибавити) ходи (ходу, кроку): а) починати рухатися швидше. Онохрій Литка щохвилини прибавляв ходи, але Іван Силович не мав наміру відстати (Григорій Епік, Тв., 1958, 311); Вона до школи йшла, і я прибавив кроку (Григорій Бойко, Про 17 літ, 1958, 37); б) (тільки ходу) збільшувати швидкість руху чого-небудь. Коли машиніст.. прибавив ходу, застукала [машина], швидко замолола колесами (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 365).

2. перех. і неперех. Говорити або писати на додаток до чого-небудь сказаного чи написаного. Не так тепер і в пеклі стало, Як в старину колись бувало І як покійник [Вергілій] написав; Я може що-небудь прибавлю, Переміню і що оставлю, Писну — як од старих чував (Іван Котляревський, I, 1952, 126);
//  Говорити зайве, перебільшуючи що-небудь; прибріхувати. Про що б не почала Явдоха говорити, .. вона все-таки прибреше: або зменшить, або прибавить свого (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 94).
 Прибавляти в мові — перебільшувати, розповідаючи; прибріхувати. Дядько Остапчук прибавляє в мові (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 54).

3. перех., рідко. Те саме, що додавати 4. Прибавляти три до семи; Бувало, якийсь проворний ятошник [яточник] швидко-швидко налічить, скільки треба платити, а Ксеня й обізветься з-за материної спідниці: — Дядьку, то нащо зайве прибавляти? ..І тоді «дядькові» доводилось ще раз вести рахунок і під сміх людей признаватися, що таки збився з лічби (Михайло Стельмах, I, 1962, 380).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 551.

Коментарі (0)