ПРИБІ́ЧНИЙ, а, е, заст. Наближений, довірений. Лев так далі мовив: — Слухайте ж,.. ви [звірі] всі маєте бути при мені, будете становити мій двір, мою прибійну сторожу і мою армію (Іван Франко, III, 1950, 230); Ходкевич дав знак рукою — і вся старшина почала розходитися. Лишилася тільки прибічна сторожа (Осип Маковей, Вибр., 1956, 481).