в означеннях
Тлумачення, значення слова «прибічник»:

ПРИБІ́ЧНИК, а, чол.

1. Той, хто підтримує, захищає кого-, що-небудь, поділяє чиїсь погляди і т. ін.; послідовник, прихильник. Я ваш добродій і прибічник, Даю всі вольності (Володимир Самійленко, I, 1958, 229); Кореспонденти, недавні прибічники,.. з обуренням ганьбили зрадника (Іван Франко, VI, 1951, 280); Природний поділ на прибічників Наливайка й Лободи почався серед старшин (Іван Ле, Наливайко, 1957, 363); Є. П. Гребінка виділяється серед українських байкарів першої половини XIX ст. як найбільш яскравий прибічник школи Крилова (Радянське літературознавство, 1, 1962, 56);
//  зневажл. Те саме, що посіпака. Ех, дівчино люба, хороша! Поткнись до тебе тепер. Що тепер твій батько, темний прибічник багатирський, заспіває йому?.. «Острожник», скаже (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 91); Земський верховода прибічникам своїм щедро роздавав милостиві дари (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 127); Пан староста із своїми прибічниками і челядинцями хитрощами і силою викрав красуню Тетяну Бондарівну з дому батька (Збірник про Кропивницького, 1955, 306).

2. заст. Наближена, довірена особа.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 559.

Коментарі (0)