в означеннях
Тлумачення, значення слова «прибігати»:

ПРИБІГАТИ, аю, аєш, недок., ПРИБІГТИ, іжу, іжиш, док.

1. Бігом досягати якого-небудь місця. І разом схопились [старі] Та до воріт... Прибігають — мовчки зупинились. Перед самим перелазом Дитина сповита (Тарас Шевченко, I, 1963, 311); Біг я далеко від смутку і горя... Біг — і прибіг я до вільного моря (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 102); Німіє спина, пригинає до землі ноша. Нарешті прибіг [боєць] на умовлене місце (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 316);  * Образно. Літав він [вітер] там десь, безжурний вандрівець, над чужими хатами, шепотів щось смерічці чужій, а тепер от прибіг сюди і лащиться... (Гнат Хоткевич, II, 1966, 218);
//  Поспішно приходити, заскакувати до когось, кудись, на короткий час. Дівча, знудившись дома само, прибігало раз у раз до «тьоті Алли» (Леся Українка, III, 1952, 612); Щодня за годину-півтори до обіду прибігали до форту Кос-Арал казахські діти (Зінаїда Тулуб, В стену.., 1964, 306); Прибігала Катерина, допомагала поратися, приносила ліків од фельдшера (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 128); Прибіжить було Парася до мене на хвилиночку... Господи, яка весела, яка щаслива! (Марко Вовчок, I, 1955, 281);
//  розм. Поспіхом, швидко приходити кудись за ким-, чим-небудь або з якоюсь звісткою, проханням і т. ін. Тижнів, може, через два після того, як кликали Чіпку у волость, — знову прибігає десятник, загадує знову йти у волость (Панас Мирний, II, 1954, 139); — Прибігали вже десять разів із ружжами [рушницями] Джмелики, на сходку загадували (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 400); Вже парубки з двору прибігли за нею: — Іди хутко в двір (Марко Вовчок, I, 1955, 43); — Облиймо бісову бабу холодною водою, як вона прибіжить за відром (Нечуй-Левицький, II, 1956, 13); Тільки-но окопались, прибіг вістовий з батальйону і доповів, що наказано знову зніматися вперед (Олесь Гончар, III, 1959, 136);
//  перев. недок., розм. Хутко повертатися звідки-небудь. — Прибігає він з служби раніше, ніж завжди (Панас Мирний, III, 1954, 170); Хлопчаки гралися у війну, рубалися на буграх шаблями, на смерть, без полонених. Прибігали з гарячки бою.. брудні, спітнілі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 471).

2. розм. Прибувати з поспіхом куди-небудь, до когось верхи на коні або в екіпажі. Прибігає сам Басюта конем: — Біда, пане гетьмане! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 170); Ілько прибігав верхи, оце вже як смеркло (Андрій Головко, II, 1957, 139); Пан Халявський з своєю молодою прибіг тарадайкою у город (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 218).

3. перен., розм. Негайно з'являтися куди-небудь. Він швидко дзвонить. Прибігає Француз Гільйо, його слуга (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 152); [Палажка:] Хвенька прийде. Підожди, як хлопці на поріг — і вона прибіжить (Панас Мирний, V, 1955, 219);
//  також з інфін. Неодмінно з'являтися куди-небудь з певною метою. Мій знайомий друкар.. первий прибігав на кожді збори (Леся Українка, IV, 1954, 272); Тонн неодмінно прибіжить на картину, адже вона бігає на всі фільми підряд (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 44); Обом здається, що всі галичинці прибіжать працювати на Крутогору (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 9).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 557.

Коментарі (0)