в означеннях
Тлумачення, значення слова «приборкувач»:

ПРИБО́РКУВАЧ, а, чол. Той, хто приборкує тварину, тварин (перев. диких). Звір не хоче йти на місце, гарчить і заміряється на німця лапою. Тоді приборкувач виймає з кобури зброю (Юрій Яновський, II, 1958, 137); Леду побачив я там, Тіндарея дружину, В неї від нього відважні сини народилися — Кастор, Коней приборкувач, та Полідевк (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 199); Червоними осатанілими очима тупо дивився [бугай] на своїх приборкувачів і стояв непорушно, як статуя, навіть дозволяв наблизитися до себе (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 114);
//  перен. Той, хто приборкує, втихомирює, підкоряє кого-, що-небудь. «От побуду трохи й побіжу туди», — вирішує Надя, ніби вона справді може чимось допомогти приборкувачам вогню (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 394); Герцен лишився непохитним у своїх діях, скерованих на підтримку Польщі, завзято бичуючи «приборкувачів, катів, вішателів Олександра II» (Максим Рильський, III, 1956, 55).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 562.

Коментарі (0)