ПРИБИРАТИ, аю, аєш, недок., ПРИБРАТИ, беру, береш, док.
1. перех. і неперех. Порядкуючи в
якому-небудь приміщенні, надавати йому охайного вигляду.
Поки поралась [Маруся] та прибирала і була з матір'ю,
так їй і весело було (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 51); Дивився
[Дмитро] з ліжка на Мар'яну, яка, мов ластовеня,
сновигала по хаті, прибирала в ній (Михайло Стельмах, II, 1962, 401);
Як тільки скінчилось весілля, Соломія прибрала свою
невеличку кімнатку (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 347); У свят-вечір
не вивели солдатів на муштру, а наказали чисто
прибрати й помити казарму (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 198);
// перен. Опоряджати, обладнувати що-небудь. — Вже
маємо коней в артілі... — До сотні будуємо
хат... — Почнемо вкривати з неділі, Щоб люди вселились до свят...
І клуб почали прибирати... Село оживає щодня!.. (Степан Олійник,
Вибр., 1959, 139); Палазя, побувши рік в пансіоні,
задумала прибрати світлицю по-європейській
[по-європейському] (Нечуй-Левицький, III, 1956, 207);
// Складаючи
належним чином, застеляти (звичайно постіль). Франка почала
прибирати постіль (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 41); За
хвилину, як: ту квіточку, прибрала [Оришка] постілочку
(Панас Мирний, III, 1954, 307);
// від чого. Порядкуючи,
звільняти що-небудь від чогось зайвого. Комсомольці
закликали всіх, хто має вільний час, прийти зранку, щоб
прибрати територію після великих робіт від непотрібного
каміння, дощок, риштовання тощо (Дмитро Ткач, Плем'я..,
1961, 133);
// за ким, розм. Пораючись біля свійських
тварин, усувати безладдя, вичищати за ними (звичайно
гній). В школі були кролі. Та що цікавого прибирати за
ними? (Оксана Іваненко, Вол. очі, 1950, 34);
// заст. Зачісувати,
причепурювати (голову, волосся). Олеся наділа білу сукню,
а мати причісувала та прибирала її голову (Нечуй-Левицький, III,
1956, 42); Юля відійшла від вікна, глянула у скло рами,
як у дзеркало, на своє розпатлане волосся і стала
прибирати, вишукуючи на підлозі шпильки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964,
452); Вона вмилася та прибрала трохи голову,
заткнувши під очіпок.. волосся (Панас Мирний, IV, 1955, 90).
Прибирати (прибрати) зі столу (на столі) — наводячи
порядок на столі, приймати, виносити посуд, залишки
їжі і т. ін. Прибираючи на столі, вона взяла обірвані
квіточки і сховала їх у книжку (Леся Українка, III, 1952, 588);
Зіскочила [Маруся] з лави й мерщій почала помагати
матері прибирати зі столу, струшуючи крихти (Гнат Хоткевич,
I, 1966, 106); Катерина прибрала на столі, і Антон
знову сів у куток під старий почорнілий образ (Степан Чорнобривець,
Визволена земля, 1959, 69).
2. перех., розм. Прикрашати що-небудь, надавати
чомусь ошатного, чепурного вигляду. — Мусите
приставити ялинку сьогодні, бо пани ще хотять
прибирати її на вечір (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 79); Чи не Морозенкова
се горниця? Чи не задля себе він прибрав її так чепурно,
чисто? (Панас Мирний, IV, 1955, 301); Дівчата її [їдальню]
так приберуть. Рушниками завішають, портретами,
вінками заквітчають... (Андрій Головко, I, 1957, 255); * Образно.
П'ять весен минуло і шоста прийшла, Заслала лани
килимами, Ліси і сади в мережки одягла, Прибрала всю
землю квітками (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 359);
//
Допомагати кому-небудь одягатися, зачісуватися тощо.
Пріська, як вірна слуга-наймичка, їздила всюди.. прибирати
свою господиню (Панас Мирний, III, 1954, 20); Молоду
прибирала Світозара (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 378);
* Образно. Паморозь прибрала їх [верби] в дивовижний одяг
(Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 59);
// Надягати на себе чисте,
нове, святкове вбрання. Вмилась вона і, стан свій у
чисте прибравши одіння, Вийшла у верхні покої (Гомер,
Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 92);
// Одягати
покійника, готуючи до похорону. Я дитинку обмила,
прибрала, стіл заслала і на столі її положила. Збігала —
свічечку купила (Марко Вовчок, I, 1955, 269).
3. перех. і без додатка. Ховати або класти на належне
місце що-небудь кинуте, залишене кимсь. Тепер Антін
не бачив щоранку голих жінчиних ніг, не чув скучних
і прозаїчних слів, не прибирав по всіх хатах спідниць
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 305); Ніхто цих гир не прибирав у
сарай, ніхто й не крав (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 36);
[Річард:] Де ж віск? Ти, Белло, певне десь прибрала
(Леся Українка, III, 1952, 11);
// Згрібати що-небудь скошене,
складати його в копиці, стоги і т. ін. Пропало сіно!
Тільки покосили, А дощ його й прибрати не дає! (Євген Плужник,
Вибр., 1966, 84);
// Припиняючи якусь роботу,
згортати, складати, ховати (інструмент, приладдя, матеріал
і т. ін.). Прибрав [Клим] роботу, помолився, погасив
каганець і ліг спати (Степан Васильченко, I, 1959, 160); * Образно.
Здавалося, літо прибирало свої зелені вітрила для того,
щоб вони не контрастували з жовтаво-білими стінами
будівель, червоним кольором дахів, сірим громаддям
шахти (Микола Ю. Тарновський, Незр. горизонт, 1962, 4);
// розм.
Підбираючи кинуте, забуте ким-небудь, привласнювати.
Він виканючував пісок, іноді просто прибирав, де погано
лежало, а то й крав (Павло Загребельний, Диво, 1969, 131);
// перев.
док., розм. Взяти кого-небудь на утримання, на постій.
Ось прибрали [козаки] найденя те Та і пестять в
переміну (Іван Манжура, Тв., 1955, 170); Хочеш ти [Климиха]
прибрати Жінку ту з малим. Звідки ж тобі знати.
Що намислив Клим? (Леонід Первомайський, II, 1958, 273).
Прибирати (прибрати) до місця — класти що-небудь
на відведене йому місце. Ходить Настя по двору,
гомонить стиха сама до себе, все до місця прибирає (Степан Васильченко,
I, 1959, 277).
4. перех. Відкидати, відносити від якого-небудь
місця, за межі чогось те, що заважає, захаращує це місце.
Три глухих вибухи один за одним ухнули під землею.
Коли розвіявся в штольні задушливий дим, робітники
кинулися швидко прибирати породу (Олесь Донченко, II, 1956,
37); Встанеш удосвіта, треба гній прибрати від
двадцяти коней, вивезти його (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 268);
// Усувати що-небудь зайве, непотрібне і т. ін.
Будівельники втрачають чимало часу на механічну обробку
деталей перед зварюванням. Потрібно прибрати
окалину, напливи, бо шов вийде неміцний (Вечірній Київ, 13.I
1966, 2);
// розм. Відсилати кого-небудь з певною
метою; виживати (у 3 знач.) звідкись. На полі гартовані
полум'ям герця, вони розумілися мовою серця. Напевне
тому білошкірі капрали так швидко за Ельбу солдата
прибрали (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 107); — Отак і жить, —
кинула Катря. — Прибери її [вчительку] з села і будемо
жить (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 373);
// розм.
Позбавлятися кого-небудь, знищуючи його фізично; вбивати.
Такий спільник був небезпечний, він надто багато знав —
його треба було прибрати (Семен Скляренко, Святослав, 1959,
381); Будучи в німецькій формі, розвідники легко
прибрали вартового при вході (Микола Ю. Тарновський, День..,
1963, 85).
Прибирати (прибрати) з дороги (шляху): а)
відстороняти того (те), хто (що) заважає, убік; відсувати те, що
перешкоджає рухові, погіршує умови для роботи і т. ін.
Фотографи пролазили крізь натовп аж до комісара.
Помічник оператора прибирав їх з дороги (Юрій Яновський, II,
1958, 109); б) усувати певні перешкоди, створюючи
умови для розвитку, функціонування чого-небудь.
Сюжет — це струмочок. Йдеш за течією цього струмочка
і копітко прибираєш із шляху все, що заважає його
швидкому й вільному рухові (Олесь Донченко, VI, 1957, 620);
Комуністична ідейність — войовнича ідейність, це активне
ставлення до життя, пройняте палким бажанням
підтримати нове, корисне і прибрати з шляху те, що
заважає (Радянське літературознавство, 3, 1958, 16); в) звільняти з роботи,
служби, понижувати на посаді і т. ін. того, хто заважає
або не сприяє діяльності кого-, чого-небудь; Прибирати
(прибрати) з очей — ховати що-небудь так, щоб його не
було видно. Та й навіть торбу синові й одіж, що
злагодивсь, прибрала [мати] з очей у хижу (Андрій Головко, II, 1957,
424); [Сира] земля [до себе] прибрала (прибере) кого: а) те
саме, що Смерть прибрала; заст. Бог (господь) прибрав.
Всіх нас сира земля до себе прибере (Гулак-Артемовський, Байки..,
1958, 46); б) поховано чиї-небудь останки. Бачив Орлюк
страшні сліди руїни й нещадного палійства. Тільки
трупами вже не тхнуло. Їх вже прибрала земля (Олександр Довженко,
I, 1958, 324); Смерть прибрала; заст. Бог (господь)
прибрав кого — хто-небудь помер. Він свідомо пішов на
страту. Не хотів животіти, псувати життя іншим
і мучитися самому. Віра розуміла це. Розуміла, що
смерть однаково прибрала -б його незабаром, а плакала
(Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 9); [Платон
Гаврилович:] Ну, хвались, як же живеться.
Дитинку оце бог прибрав, то світ тобі трохи повільнішав
(Степан Васильченко, III, 1960, 139); [Тетяна:] Були ще старші
[діти], та повмирали... Се б вже Оленці був би
вісімнадцятий, а Павлові шістнадцять... (Зітхнула). Та
господь прибрав! (Марко Кропивницький, IV, 1960, 263).
5. перех. і неперех. Приймати певний вигляд, позу
і т. ін. (про яку-небудь особу). — Хто ж це тебе навчив
так весело грати? Я прибираю байдужого вигляду, немов
мені давним-давно набридли такі запитання (Олесь Донченко,
VI, 1957, 241); До нього наблизилась тихо Афіна,
Ментора вигляд прибравши (Гомер, Одіссея, перекл. Б.
Тена, 1963, 50); Миттю Анрі-Жака сфотографували, він
прибрав пристойної пози й підкрутив вуса (Юрій Яновський,
II, 1954, 60);
// Набувати якого-небудь вигляду,
виразу (про обличчя, погляд і т. ін.). Не лише розмови,
а навіть погляди бійців прибирали якогось цнотливого
виразу (Олесь Гончар, III, 1959, 199); Знов її обличчя
прибрало.. неживого виразу (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 85);
Лікареве обличчя прибрало поважного вигляду (Гордій Коцюба, Нові
береги, 1959, 398);
// Надавати своєму голосу, тону
певного забарвлення. — Діла божі, а суд королівський, .. —
непевно заговорив панотець, прибираючи тону господаря
(Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 271); Івана кортіло й
розказати, як його кликала у полонині лісна,
прибравши голос Марічки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 346);
// Набувати
в чиїйсь уяві рис, властивостей кого-небудь. В уяві
снувались їм сцени з маминих оповідань про старих
чарівників, що сиділи в глибокім лісі в кам'яній печері,
і ті чарівники прибирали тепер зовсім виразні риси
й форми Семка Тумана (Іван Франко, VI, 1951, 180);
// Набирати
певних форм, розмірів, набувати нових властивостей
і т. ін. за відповідних умов (про конкретні предмети,
явища тощо). Я сидів, закутавшись в теплий свій кожух,
і чомусь з цікавістю розглядав, яких форм прибирала
пара, що вилітала в мене з рота (Максим Рильський, Бабине
літо, 1967, 59); Поїзд певно, неухильно йде, перестук
коліс вирівнюється, прибирає усталеного ритму (Олексій Кундзіч,
Пов. і нов., 1938, 91); Гадають, що будівельним
матеріалом при спорудженні підводних міст може бути
скло, яке у воді прибирає дивовижних властивостей
(Наука і життя, 1, 1971, 52); Подовжені тіні прибрали
велетенських розмірів (Яків Качура, Вибр., 1953, 258); * Образно.
Хотілося [Любові Прохорівні] цвісти квіткою,
прибираючи надвечірньо-теплих барв (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 193);
// Набувати певного вигляду, форми і т. ін. у процесі
розвитку. Орися за прикладом сестри пильнувала також
своїх речей; спосіб життя почав прибирати вигляд
правильності: чистота, свіжість панували в кожнім кутку
(Степан Ковалів, Світ.., 1960, 64); І наше слово скрізь гуде, Вже без
цензури в друк іде, Прибравши форми гарні (Володимир Самійленко, I,
1958, 218).
Прибирати (прибрати) позу див. поза 1.
6. перех. Брати собі яку-небудь назву, псевдонім і т. ін. Нерідко у.. класі виділявся гурток чим-небудь видатніших хлопців.. Ватажки такого гуртка іноді прибирали собі назви найулюбленіших школярами героїв з прочитаних романів і повістей (Степан Васильченко, I, 1959, 150); Смирнов не міг примиритись, що .. для партійних дискусій прибрав [опозиціонер] псевдонім «Київський» (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 232); В нього залишилося фантазії тільки.. на те, щоб прибрати собі прізвище — Могила! (Михайло Стельмах, II, 1962, 358); Після трагічної загибелі М. Леонтовича хор прибрав собі його ім'я (Народна творчість та етнографія, 4, 1968, 60).
7. перех., розм. Вибираючи, знаходити таке, що
найбільше подобається, підходить і т. ін.; підбирати. — Я
вам хатку таку прибрав — і муха там не замутить
спокою (Панас Мирний, III, 1954, 290); — Просимо заходити
до хати! Явдохо, прибери чоловікові місце, де сісти, —
у двері гукнув Юхим (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 242);
Вислухавши яку сотню порад доброзичливих глядачів, парубок
прибрав собі й рясні шаровари (Олександр Ільченко, Козацькому роду..,
1958, 243);
// Те саме, що підбирати 6. Попригадував я
свої пісні ще парубочі.. Сиджу було на призьбі та
метикую, прибираючи струну до струни, голос до голосу
(Нечуй-Левицький, I, 1956, 67).
Прибирати (прибрати) слова (порівняння і т. ін.) —
висловлюючись, знаходити відповідні слова, порівняння
і т. ін. Поганий з тебе стиліст, діду, не вмієш
прибирати порівнянь (Гнат Хоткевич, II, 1966, 359); Лобода
отетерілими очима дивився на те все, а слів не міг прибрати
й вимовити (Іван Ле, Україна, 1940, 346); Прибирати
(прибрати) спосіб (способу) — те саме, що Добрати способу
(див. добирати). Стало на четвертий місяць повертати,
стали пани-ляхи спосіб прибирати, Од козацьких, од
мужицьких комор ключі одбирати (Українські народні думи.., 1955,
109).
♦ Не прибрати [собі] місця — втратити душевну
рівновагу, самовладання, спокій. Івашко нудиться, місця
собі, сердешний, не прибере (Олекса Стороженко, I, 1957, 136).
8. перех. і без додатка, розм. Розуміти,
усвідомлювати що-небудь. Розпустилися [думки] так, що не
приберу, як їх докупи позбирати та над ними гору взяти
(Панас Мирний, IV, 1955, 353).
Не прибрати глузду (розуму, ума і т. ін.) — не
збагнути, не усвідомити. — Тепер не приберу більш глузду,
Як тут сих поселить прочан (Іван Котляревський, I, 1952, 275);
[Дзюба:] Коли б ти знала, Лесечко, яке мене лихо
спіткало. Розуму не приберу, що й робити (Іван Кочерга, I,
1956, 88); [Кіндрат Антонович:] Я вже й ума
не приберу, як на це діло дивитись (Марко Кропивницький, II, 1958,
327); Прибирати у думках — розмірковувати.
Вгамувавшися крихітку, Він [пан] прибирать став у
думках, як справдити свої погрози (Іван Франко, X, 1954, 294).
9. перех. і без додатка, розм., рідко. Поїдати все до кінця. Голодному лиш прибирати, а не перебирати (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 59); Наїдків, напитків понастановлювала [пані].. А панночка усе прибира, наче той горобець, хутенько й чистенько (Марко Вовчок, I, 1955, 103).
10. перех., розм., рідко. Збирати після достигання
(про врожай). Ніхто не прибирав рясних садів (Яків Качура, II,
1958, 431); Прийшла осінь. Якову знову безділля, хліб
прибрали, звозили (Панас Мирний, I, 1954, 231).
♦ Прибирати (прибрати) до [своїх] рук див. рука.