в означеннях
Тлумачення, значення слова «прибирати»:

ПРИБИРАТИ, аю, аєш, недок., ПРИБРАТИ, беру, береш, док.

1. перех. і неперех. Порядкуючи в якому-небудь приміщенні, надавати йому охайного вигляду. Поки поралась [Маруся] та прибирала і була з матір'ю, так їй і весело було (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 51); Дивився [Дмитро] з ліжка на Мар'яну, яка, мов ластовеня, сновигала по хаті, прибирала в ній (Михайло Стельмах, II, 1962, 401); Як тільки скінчилось весілля, Соломія прибрала свою невеличку кімнатку (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 347); У свят-вечір не вивели солдатів на муштру, а наказали чисто прибрати й помити казарму (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 198);
//  перен. Опоряджати, обладнувати що-небудь. — Вже маємо коней в артілі... — До сотні будуємо хат... — Почнемо вкривати з неділі, Щоб люди вселились до свят... І клуб почали прибирати... Село оживає щодня!.. (Степан Олійник, Вибр., 1959, 139); Палазя, побувши рік в пансіоні, задумала прибрати світлицю по-європейській [по-європейському] (Нечуй-Левицький, III, 1956, 207);
//  Складаючи належним чином, застеляти (звичайно постіль). Франка почала прибирати постіль (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 41); За хвилину, як: ту квіточку, прибрала [Оришка] постілочку (Панас Мирний, III, 1954, 307);
//  від чого. Порядкуючи, звільняти що-небудь від чогось зайвого. Комсомольці закликали всіх, хто має вільний час, прийти зранку, щоб прибрати територію після великих робіт від непотрібного каміння, дощок, риштовання тощо (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 133);
//  за ким, розм. Пораючись біля свійських тварин, усувати безладдя, вичищати за ними (звичайно гній). В школі були кролі. Та що цікавого прибирати за ними? (Оксана Іваненко, Вол. очі, 1950, 34);
//  заст. Зачісувати, причепурювати (голову, волосся). Олеся наділа білу сукню, а мати причісувала та прибирала її голову (Нечуй-Левицький, III, 1956, 42); Юля відійшла від вікна, глянула у скло рами, як у дзеркало, на своє розпатлане волосся і стала прибирати, вишукуючи на підлозі шпильки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 452); Вона вмилася та прибрала трохи голову, заткнувши під очіпок.. волосся (Панас Мирний, IV, 1955, 90).
 Прибирати (прибрати) зі столу (на столі) — наводячи порядок на столі, приймати, виносити посуд, залишки їжі і т. ін. Прибираючи на столі, вона взяла обірвані квіточки і сховала їх у книжку (Леся Українка, III, 1952, 588); Зіскочила [Маруся] з лави й мерщій почала помагати матері прибирати зі столу, струшуючи крихти (Гнат Хоткевич, I, 1966, 106); Катерина прибрала на столі, і Антон знову сів у куток під старий почорнілий образ (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 69).

2. перех., розм. Прикрашати що-небудь, надавати чомусь ошатного, чепурного вигляду. — Мусите приставити ялинку сьогодні, бо пани ще хотять прибирати її на вечір (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 79); Чи не Морозенкова се горниця? Чи не задля себе він прибрав її так чепурно, чисто? (Панас Мирний, IV, 1955, 301); Дівчата її [їдальню] так приберуть. Рушниками завішають, портретами, вінками заквітчають... (Андрій Головко, I, 1957, 255);  * Образно. П'ять весен минуло і шоста прийшла, Заслала лани килимами, Ліси і сади в мережки одягла, Прибрала всю землю квітками (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 359);
//  Допомагати кому-небудь одягатися, зачісуватися тощо. Пріська, як вірна слуга-наймичка, їздила всюди.. прибирати свою господиню (Панас Мирний, III, 1954, 20); Молоду прибирала Світозара (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 378);  * Образно. Паморозь прибрала їх [верби] в дивовижний одяг (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 59);
//  Надягати на себе чисте, нове, святкове вбрання. Вмилась вона і, стан свій у чисте прибравши одіння, Вийшла у верхні покої (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 92);
//  Одягати покійника, готуючи до похорону. Я дитинку обмила, прибрала, стіл заслала і на столі її положила. Збігала — свічечку купила (Марко Вовчок, I, 1955, 269).

3. перех. і без додатка. Ховати або класти на належне місце що-небудь кинуте, залишене кимсь. Тепер Антін не бачив щоранку голих жінчиних ніг, не чув скучних і прозаїчних слів, не прибирав по всіх хатах спідниць (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 305); Ніхто цих гир не прибирав у сарай, ніхто й не крав (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 36); [Річард:] Де ж віск? Ти, Белло, певне десь прибрала (Леся Українка, III, 1952, 11);
//  Згрібати що-небудь скошене, складати його в копиці, стоги і т. ін. Пропало сіно! Тільки покосили, А дощ його й прибрати не дає! (Євген Плужник, Вибр., 1966, 84);
//  Припиняючи якусь роботу, згортати, складати, ховати (інструмент, приладдя, матеріал і т. ін.). Прибрав [Клим] роботу, помолився, погасив каганець і ліг спати (Степан Васильченко, I, 1959, 160);  * Образно. Здавалося, літо прибирало свої зелені вітрила для того, щоб вони не контрастували з жовтаво-білими стінами будівель, червоним кольором дахів, сірим громаддям шахти (Микола Ю. Тарновський, Незр. горизонт, 1962, 4);
//  розм. Підбираючи кинуте, забуте ким-небудь, привласнювати. Він виканючував пісок, іноді просто прибирав, де погано лежало, а то й крав (Павло Загребельний, Диво, 1969, 131);
//  перев. док., розм. Взяти кого-небудь на утримання, на постій. Ось прибрали [козаки] найденя те Та і пестять в переміну (Іван Манжура, Тв., 1955, 170); Хочеш ти [Климиха] прибрати Жінку ту з малим. Звідки ж тобі знати. Що намислив Клим? (Леонід Первомайський, II, 1958, 273).
 Прибирати (прибрати) до місця — класти що-небудь на відведене йому місце. Ходить Настя по двору, гомонить стиха сама до себе, все до місця прибирає (Степан Васильченко, I, 1959, 277).

4. перех. Відкидати, відносити від якого-небудь місця, за межі чогось те, що заважає, захаращує це місце. Три глухих вибухи один за одним ухнули під землею. Коли розвіявся в штольні задушливий дим, робітники кинулися швидко прибирати породу (Олесь Донченко, II, 1956, 37); Встанеш удосвіта, треба гній прибрати від двадцяти коней, вивезти його (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 268);
//  Усувати що-небудь зайве, непотрібне і т. ін. Будівельники втрачають чимало часу на механічну обробку деталей перед зварюванням. Потрібно прибрати окалину, напливи, бо шов вийде неміцний (Вечірній Київ, 13.I 1966, 2);
//  розм. Відсилати кого-небудь з певною метою; виживати (у 3 знач.) звідкись. На полі гартовані полум'ям герця, вони розумілися мовою серця. Напевне тому білошкірі капрали так швидко за Ельбу солдата прибрали (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 107); — Отак і жить, — кинула Катря. — Прибери її [вчительку] з села і будемо жить (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 373);
//  розм. Позбавлятися кого-небудь, знищуючи його фізично; вбивати. Такий спільник був небезпечний, він надто багато знав — його треба було прибрати (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 381); Будучи в німецькій формі, розвідники легко прибрали вартового при вході (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 85).
 Прибирати (прибрати) з дороги (шляху): а) відстороняти того (те), хто (що) заважає, убік; відсувати те, що перешкоджає рухові, погіршує умови для роботи і т. ін. Фотографи пролазили крізь натовп аж до комісара. Помічник оператора прибирав їх з дороги (Юрій Яновський, II, 1958, 109); б) усувати певні перешкоди, створюючи умови для розвитку, функціонування чого-небудь. Сюжет — це струмочок. Йдеш за течією цього струмочка і копітко прибираєш із шляху все, що заважає його швидкому й вільному рухові (Олесь Донченко, VI, 1957, 620); Комуністична ідейність — войовнича ідейність, це активне ставлення до життя, пройняте палким бажанням підтримати нове, корисне і прибрати з шляху те, що заважає (Радянське літературознавство, 3, 1958, 16); в) звільняти з роботи, служби, понижувати на посаді і т. ін. того, хто заважає або не сприяє діяльності кого-, чого-небудь; Прибирати (прибрати) з очей — ховати що-небудь так, щоб його не було видно. Та й навіть торбу синові й одіж, що злагодивсь, прибрала [мати] з очей у хижу (Андрій Головко, II, 1957, 424); [Сира] земля [до себе] прибрала (прибере) кого: а) те саме, що Смерть прибрала; заст. Бог (господь) прибрав. Всіх нас сира земля до себе прибере (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 46); б) поховано чиї-небудь останки. Бачив Орлюк страшні сліди руїни й нещадного палійства. Тільки трупами вже не тхнуло. Їх вже прибрала земля (Олександр Довженко, I, 1958, 324); Смерть прибрала; заст. Бог (господь) прибрав кого — хто-небудь помер. Він свідомо пішов на страту. Не хотів животіти, псувати життя іншим і мучитися самому. Віра розуміла це. Розуміла, що смерть однаково прибрала -б його незабаром, а плакала (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 9); [Платон Гаврилович:] Ну, хвались, як же живеться. Дитинку оце бог прибрав, то світ тобі трохи повільнішав (Степан Васильченко, III, 1960, 139); [Тетяна:] Були ще старші [діти], та повмирали... Се б вже Оленці був би вісімнадцятий, а Павлові шістнадцять... (Зітхнула). Та господь прибрав! (Марко Кропивницький, IV, 1960, 263).

5. перех. і неперех. Приймати певний вигляд, позу і т. ін. (про яку-небудь особу). — Хто ж це тебе навчив так весело грати? Я прибираю байдужого вигляду, немов мені давним-давно набридли такі запитання (Олесь Донченко, VI, 1957, 241); До нього наблизилась тихо Афіна, Ментора вигляд прибравши (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 50); Миттю Анрі-Жака сфотографували, він прибрав пристойної пози й підкрутив вуса (Юрій Яновський, II, 1954, 60);
//  Набувати якого-небудь вигляду, виразу (про обличчя, погляд і т. ін.). Не лише розмови, а навіть погляди бійців прибирали якогось цнотливого виразу (Олесь Гончар, III, 1959, 199); Знов її обличчя прибрало.. неживого виразу (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 85); Лікареве обличчя прибрало поважного вигляду (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 398);
//  Надавати своєму голосу, тону певного забарвлення. — Діла божі, а суд королівський, .. — непевно заговорив панотець, прибираючи тону господаря (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 271); Івана кортіло й розказати, як його кликала у полонині лісна, прибравши голос Марічки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 346);
//  Набувати в чиїйсь уяві рис, властивостей кого-небудь. В уяві снувались їм сцени з маминих оповідань про старих чарівників, що сиділи в глибокім лісі в кам'яній печері, і ті чарівники прибирали тепер зовсім виразні риси й форми Семка Тумана (Іван Франко, VI, 1951, 180);
//  Набирати певних форм, розмірів, набувати нових властивостей і т. ін. за відповідних умов (про конкретні предмети, явища тощо). Я сидів, закутавшись в теплий свій кожух, і чомусь з цікавістю розглядав, яких форм прибирала пара, що вилітала в мене з рота (Максим Рильський, Бабине літо, 1967, 59); Поїзд певно, неухильно йде, перестук коліс вирівнюється, прибирає усталеного ритму (Олексій Кундзіч, Пов. і нов., 1938, 91); Гадають, що будівельним матеріалом при спорудженні підводних міст може бути скло, яке у воді прибирає дивовижних властивостей (Наука і життя, 1, 1971, 52); Подовжені тіні прибрали велетенських розмірів (Яків Качура, Вибр., 1953, 258);  * Образно. Хотілося [Любові Прохорівні] цвісти квіткою, прибираючи надвечірньо-теплих барв (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 193);
//  Набувати певного вигляду, форми і т. ін. у процесі розвитку. Орися за прикладом сестри пильнувала також своїх речей; спосіб життя почав прибирати вигляд правильності: чистота, свіжість панували в кожнім кутку (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 64); І наше слово скрізь гуде, Вже без цензури в друк іде, Прибравши форми гарні (Володимир Самійленко, I, 1958, 218).
 Прибирати (прибрати) позу див. поза 1.

6. перех. Брати собі яку-небудь назву, псевдонім і т. ін. Нерідко у.. класі виділявся гурток чим-небудь видатніших хлопців.. Ватажки такого гуртка іноді прибирали собі назви найулюбленіших школярами героїв з прочитаних романів і повістей (Степан Васильченко, I, 1959, 150); Смирнов не міг примиритись, що .. для партійних дискусій прибрав [опозиціонер] псевдонім «Київський» (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 232); В нього залишилося фантазії тільки.. на те, щоб прибрати собі прізвище — Могила! (Михайло Стельмах, II, 1962, 358); Після трагічної загибелі М. Леонтовича хор прибрав собі його ім'я (Народна творчість та етнографія, 4, 1968, 60).

7. перех., розм. Вибираючи, знаходити таке, що найбільше подобається, підходить і т. ін.; підбирати. — Я вам хатку таку прибрав — і муха там не замутить спокою (Панас Мирний, III, 1954, 290); — Просимо заходити до хати! Явдохо, прибери чоловікові місце, де сісти, — у двері гукнув Юхим (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 242); Вислухавши яку сотню порад доброзичливих глядачів, парубок прибрав собі й рясні шаровари (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 243);
//  Те саме, що підбирати 6. Попригадував я свої пісні ще парубочі.. Сиджу було на призьбі та метикую, прибираючи струну до струни, голос до голосу (Нечуй-Левицький, I, 1956, 67).
 Прибирати (прибрати) слова (порівняння і т. ін.) — висловлюючись, знаходити відповідні слова, порівняння і т. ін. Поганий з тебе стиліст, діду, не вмієш прибирати порівнянь (Гнат Хоткевич, II, 1966, 359); Лобода отетерілими очима дивився на те все, а слів не міг прибрати й вимовити (Іван Ле, Україна, 1940, 346); Прибирати (прибрати) спосіб (способу) — те саме, що Добрати способу (див. добирати). Стало на четвертий місяць повертати, стали пани-ляхи спосіб прибирати, Од козацьких, од мужицьких комор ключі одбирати (Українські народні думи.., 1955, 109).
Не прибрати [собі] місця — втратити душевну рівновагу, самовладання, спокій. Івашко нудиться, місця собі, сердешний, не прибере (Олекса Стороженко, I, 1957, 136).

8. перех. і без додатка, розм. Розуміти, усвідомлювати що-небудь. Розпустилися [думки] так, що не приберу, як їх докупи позбирати та над ними гору взяти (Панас Мирний, IV, 1955, 353).
 Не прибрати глузду (розуму, ума і т. ін.) — не збагнути, не усвідомити. — Тепер не приберу більш глузду, Як тут сих поселить прочан (Іван Котляревський, I, 1952, 275); [Дзюба:] Коли б ти знала, Лесечко, яке мене лихо спіткало. Розуму не приберу, що й робити (Іван Кочерга, I, 1956, 88); [Кіндрат Антонович:] Я вже й ума не приберу, як на це діло дивитись (Марко Кропивницький, II, 1958, 327); Прибирати у думках — розмірковувати. Вгамувавшися крихітку, Він [пан] прибирать став у думках, як справдити свої погрози (Іван Франко, X, 1954, 294).

9. перех. і без додатка, розм., рідко. Поїдати все до кінця. Голодному лиш прибирати, а не перебирати (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 59); Наїдків, напитків понастановлювала [пані].. А панночка усе прибира, наче той горобець, хутенько й чистенько (Марко Вовчок, I, 1955, 103).

10. перех., розм., рідко. Збирати після достигання (про врожай). Ніхто не прибирав рясних садів (Яків Качура, II, 1958, 431); Прийшла осінь. Якову знову безділля, хліб прибрали, звозили (Панас Мирний, I, 1954, 231).
Прибирати (прибрати) до [своїх] рук див. рука.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 554.

Коментарі (0)