Словник української мови

ПРИЧАЇТИ, аю, аїш, док., перех., рідко. Стримати що-небудь, не виявити у повну силу; приховати.  * Образно. Причаїли [хвилі] гомін, і скрили всі гребені білі, ледве дишуть... підкрались і вдарили раптом в борти (Леся Українка, I, 1951, 245).
 Причаїти дух — затамувати дихання; притихнути.  * Образно. Здавалось, немов старий ліс дубовий, і тихе село, і все.. причаїло дух та прислухувалось пісні... (Ольга Кобилянська, 1, 1956, 115).