в означеннях
Тлумачення, значення слова «причаровувати»:

ПРИЧАРОВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИЧАРУВАТИ, ую, уєш, док., перех.

1. заст. За марновірними уявленнями — чарами привертати когось до кого-небудь, викликати кохання до когось. Капосні дівчата як тільки не збиткуються над нашим братом? Яким зіллям і корінням не причаровують хлопців? (Михайло Стельмах, I, 1962, 531); Назва рослини [любистку лікарського] зв'язана з приписуваною їй властивістю причаровувати молодих людей (Лікарські рослини, 1958, 168); Не дозволю вдови брати, Вдова вміє чарувати: Чарувала мужа свого, Причарує сина мого! (Сто пісень для молоді, 1946, 206); Люди по селу почали гомоніти: причарувала Христя Хведора та й глузує з нього (Панас Мирний, III, 1954, 16).

2. також із сл. до себе. Викликати до себе потяг, симпатію, любов. Так світила [Орися] йому в душу і причаровувала його до себе що він відчував на собі її погляд (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 264); Причаровував Шумський глядача вже самою своєю появою на сцені (Остап Вишня, II, 1956, 403); [Мар'яна:] Причарував ти мене, Сербине! Зроби так, щоб я забула тебе (Степан Васильченко, III, 1960, 36); [Кабак:] Вчорашнім словом до козаків Богдан їх причарував (Олександр Корнійчук, I, 1955, 244);
//  перен. Привертати чию-небудь увагу, полонити красою, принадністю і т. ін. На пустирі будинок уродився І всіх причарував (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 143); Грузія причарувала поета, як причаровувала вона своєю природою, вдачею свого свободолюбного, рицарського й щирого народу вже не одне покоління поетів (Леонід Первомайський, З щоденника.., 1956, 126);
//  перен., кого чим, до кого — чого. Примушувати кого-небудь любити когось або щось; розкривати кому-небудь красу, принадність когось або чогось. Там живописці славетні мистецтвом мене причарують, Славні різьбярські дива очі мої прикують... (Микола Зеров, Вибр., 1966, 296); — Лютий кат — моя жорстока доля. Ні до кого з усього цвіту нашого лицарства, ні до кого з них не причарувала мого серця, а причарувала моє серце до чужого, до ворога нашого (Олександр Довженко, I, 1958, 245).
 Мов (ніби, як і т. ін.) причарував хто, що кого — хто-небудь полонив (що-небудь полонило) чиюсь увагу, почуття, думки. Жінку цю ніби причарувала струнка дівоча постать в ясно-сірій шовковій сукні (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 439); З того часу поле як причарувало його (Панас Мирний, I, 1949, 168).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 94.

Коментарі (0)