в означеннях
Тлумачення, значення слова «причинятися»:

ПРИЧИНЯТИСЯ 1, яється, недок., ПРИЧИНИТИСЯ, чиниться, док.

1. Зачинятися, перев. нещільно, не повністю (про двері, вікно, кватирку і т. ін.). Клітка була на диво хороша, і дверці щільно причинялися, і сідальце є (Андрій Головко, I, 1957, 130); Ледве причинились за нею двері, Дарка пошепки обізвалась до Юзі (Леся Українка, III, 1952, 653); Двері причинилися, і англійський замок клацнув (Юрій Смолич, II, 1958, 87).

2. тільки недок. Пас. до причинятих.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 99.

Коментарі (0)

ПРИЧИНЯТИСЯ 2, яюся, яєшся, недок., ПРИЧИНИТИСЯ, чинюся, чинишся, док., розм.

1. до чого і без додатка. Прилучатися до якої-небудь справи, сприяючи їй. Причинись до праці, де, служивши ближнім, За своє кохання чоловік не дба (Павло Грабовський, I, 1959, 128); — Не вимагаєм ми від вас, щоби-сте несли власне життє [життя] на вівтар патріотизму, але, оскілько ваша сила, причиніться датком грошевим (Іван Франко, VIII, 1952, 299); — Як уже воювати, так воювати — хай же і я, старий, щось до добра причинюся, коли на те йдеться (Петро Козланюк, На переломі, 1957, 128);
//  Бути, ставати причиною, призвідником чого-небудь. — Замість помагати нам у боротьбі, вони шкодять їй, причиняються до розповсюдження філоксери (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 201); Причинився [брат] до її гризоти. Не женився, а часом.. запивався (Ольга Кобилянська, II, 1956, 10).

2. рідко. Траплятися, ставатися (з якої-небудь причини). [Денис:] Каже [баба], що то Жені з очей, що вона ще давніш порчена, а оце їй з очей і причинилося... (Марко Кропивницький, II, 1958, 475).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 99.

Коментарі (0)