в означеннях
Тлумачення, значення слова «причитати»:

ПРИЧИТАТИ, аю, аєш і ПРИЧИТУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. над ким. За народним звичаєм — на похороні голосити над покійником, примовляючи. Тужила би, тужила [Маруся], русою косою шию овиваючи, і причитувала би над кимось померлим (Гнат Хоткевич, II, 1966, 33);  * У порівняннях. Говорила [Оксана], ніби сама над собою причитувала, ятрила словами пекучими душу, билась, мов голубка зранена (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 258).

2. розм. Жалібно плачучи, нарікати на кого-, що-небудь, побиватися за кимсь, чимсь. — Та де ж ти, мій голубе, озовися! — плакала вона, причитаючи, наче за покійником (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 15); Криком кричить дитячий розпач, а уста тихо, нишком причитують..: — Ой, мамо-мамочко, ой, моя ріднесенька... (Степан Васильченко, II, 1959, 9); Плакала чиясь дитина, хтось із жінок причитував жалібним голосом... (Євген Кравченко, Квіти.., 1953, 50);
//  перен. Голосно проклинати, лаяти кого-небудь; голосно примовляти щось. — Щоб же тебе на кусники порвало! — причитала Явдоха, припадаючи до порожнього глечика (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 393); Дід.. як ударив себе по полах, та давай причитувати: — А щоб тобі та бодай тобі!.. (Україна сміється, I, 1960, 8); Як тілько стражника побачить [знахарка], зараз почне хреститись,.. хреститься та причитує: «Господи, відверни!» (Панас Мирний, IV, 1955, 352).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 99.

Коментарі (0)