ПРИЦІ́Л, у, чол.
1. Наведення на ціль; прицілювання.
За день кілька разів хилиться [башта] то в один, то в
другий бік, зберігаючи при цьому рівний приціл гармат,
і тому зветься «п'яною» (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 7);
Колона рейками — все ближче, горять і очі і вуста...
Не можна й підвести обличчя до кулеметного щита.
У нім є прорізь для прицілу (Володимир Сосюра, II, 1958, 385).
Скидати (скинути) на приціл (гвинтівку і т. ін.) —
наводити на ціль; прицілюватися. Взвод солдатів став
навпроти роздягнутих людей і скинув на приціл гвинтівки
(Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 89).
2. Пристрій у вогнепальній зброї для наведення її
на ціль. Снайпери високо над головами тримали свої
вивірені гвинтівки з прицілами (Василь Кучер, Чорноморці, 1956,
233); В приціл він бачив, як важка махина [танк] сунула
просто на нього (Андрій Головко, I, 1957, 289); Проходять
нерозлучні Блаженки, обидва темні, засмаглі й хитрі.
В молодшого — труба на плечі, приціл у руці (Олесь Гончар,
III, 1959, 46); — Складай гільзи в куток, там у нас
для цього ніша викопана, — не одриваючись од прицілу,
сказав Федяк (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 465);
// Цифрові
розрахунки для регулювання цього пристрою з метою
правильного наведення артилерійської зброї на ціль.
Черниш командував, почуваючи в собі могутню силу і
безмежні права: — ..Приціл шість — шістдесят шість!..
(Олесь Гончар, III, 1959, 158); — Мій тато на війні був
артилеристом, то він каже, що без арифметики й прицілу
правильно вирахувати не можна (Олесь Донченко, VI, 1957, 492).
Наводити (навести) приціл — регулюючи пристрій
для точного наведення на ціль, забезпечити правильне
наведення артилерійської зброї на ціль. Денис звичайно
навів приціл (Олесь Гончар, III, 1959, 261); У прицілі —
у точці наведення на ціль. Вперше в Іраклія серце
збилося з ритму. Та враз — він навіть хлипнув грудьми
від радості: танк — у прицілі! Смикнув за шнур
(Андрій Головко, I, 1957, 290).
3. перен. Те, до чого прагне, на що розраховує
хто-небудь; мета. Прикинувши всі ці «за» і «проти», я
зрозумів, що на цей раз приціл Мацька виявився
уразливішим, ніж перше (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 248); Тим
часом сьогодні, як ніколи, до визначення тематичних
планів радянської кінематографії треба підійти з
іншою міркою, з іншим прицілом (Олександр Довженко, III, 1960, 203).
Брати (взяти) [на] приціл: а) наводити зброю на кого-,
що-небудь; націлюватися, прицілюватися.
Центральною групою керував сержант Скирда, Він добре
стріляв, швидко брав приціл (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 99);
Йому здається, що там, у кам'яному череві, ворог уже
чує те сапання [бійців] і вже бере їх на приціл (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 198); Снаряд розірвався кроків за п'ять [від
машини], а міг би і влучити, якби точніше приціл
взяли... (Федір Бурлака, М. Гонта, 1959, 129); б) зосереджувати
на кому-, чому-небудь увагу, спостерігати, стежити
за кимсь, чимсь; тримати в полі зору. — Хто такий?
Яка потреба поспішати з відповіддю? Перше ніж
відповісти — слід подумати, оговтатись. Бачу — ті, що
взяли мене на приціл, — не сільські, незнайомі (Юрій Збанацький,
Єдина, 1959, 47); Мишко помітив обіч дороги потрощені
грузовики, побитих коней, над якими вже кружляло
вороння, і згадав, що вранці тут було чисто. Значить,
уже й цю дорогу, вони [фашисти] взяли на приціл
(Василь Кучер, Голод, 1961, 114); Далекий приціл — уживається
для підкреслення далекосяжності чиїх-небудь планів,
розрахунків, передбачливості, урахування
перспективи і т. ін. Сіяти ворожість і люту ненависть до
комуни — це була одна з найголовніших форм куркульської
політики далекого прицілу (Іван Микитенко, II, 1957, 472);
Тримати на прицілі кого, що: а) тримати зброю
наведеною на ціль; не зводити зброї з цілі. Ось те місце, де
Григорій Сидорович колись лежав з однозарядною
берданкою й тримав на прицілі ворота (Юрій Яновський, II, 1954, 110);
б) постійно мати на увазі, тримати в полі зору кого-,
що-небудь. Левко Іванович постійно тримає Єгипту на
прицілі (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 261).