ПРИЦІ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і рідко ПРИЦІЛЯ́ТИСЯ, яюся, яєшся, недок., ПРИЦІ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, док.
1. Готуватися до стрільби або метання,
наводячи на ціль, спрямовуючи на кого-, що-небудь
зброю чи предмет метання. — А бий тебе сила божа! —
думає Максим.. — Приціляйся разів сто на день... а хоч
би тобі раз сказали вистрелити!.. (Панас Мирний, II, 1954,
122); Максим спокійно наложив стрілу на свій роговий
лук, підійшов два кроки ближче до медведя і,
прицілившися одну хвилину, пустив йому стрілу просто в
серце (Іван Франко, VI, 1951, 16); Воловик вийшов з кущів, став
на березі, прицілився з обріза (Григорій Епік, Тв., 1958, 599);
Маковейчик теж вистрілив, ще раніше прицілившись
(Олесь Гончар, I, 1954, 106); Вхопив палицю Іван, прицілився
добре та як шпурне палицею в упиря — й забив його до
смерті (Казки Буковини. Казки Верховини, 1968, 157);
// Спрямовувати
що-небудь на якийсь об'єкт. Високий, спортивного
вигляду молодий чоловік.. уже прицілювався своєю
кінокамерою до київських пам'яток (Вечірній Київ, 24.VII 1971,
3);
// розм. Спрямовуючи свої рухи, готуватися зробити
що-небудь. Дзвеніли, приціляючись куди б сісти,
позолочені пергою бджоли (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 157);
Павлик підходить до шафки, виймає буханець хліба,
бере ножа, прицілюється і від центра буханця в
радіальному напрямі розрізає його натроє (Петро Колесник, Терен.., 1959,
306); Прицілився я так, щоб знову на ноги їй [Веклі]
не наступити — і закрутились [почали танцювати]
(Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 95).
♦ Прицілюватися (прицілитися) оком: а) приблизно,
візуально визначати місце для чогось або розмір
чого-небудь. Розставляла [Устина] пляшки з вином.., ставила
блюдечка з паюсною ікрою та дорогі рибні консерви,
прицілювалась оком, де б це краще поставити власного
виготовлення салат (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 64); б)
спрямовувати погляд на кого-, що-небудь; зосереджувати
погляд на комусь, чомусь. — А тобі не спиться, Маріє? —
спитав Жменяк, примруживши одне око, а другим
прицілившись на молоду ще вдовицю (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964,
28).,
2. перен., розм. Обмірковувати, розраховувати
що-небудь; прикидати. Столипінці-хазяйчики водяться по
двору з прасолами попід руки, шушукаючись, змовляючись,
прицілюючись на завтрашній день (Олесь Гончар, Таврія, 1952,
35); Ішов [Йонька] яром, тоді видерся в дубовий ліс,
прицілювався до нього господарським оком (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 436);
// Аналізуючи, зважуючи все, вибирати
зручний момент для чого-небудь. Бачура слухав,
прицілюючись, як би йому натякнути на своє (Михайло Чабанівський, Тече
вода.., 1961, 48).
3. до кого — чого, перен., розм. Звертати увагу на кого-, що-небудь, виявляти зацікавлення кимсь, чимсь; уважно придивлятися. В ці хвилини вона прицілювалася до дітей, насупивши густі брови (Максим Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, I, 1952, 28).