в означеннях
Тлумачення, значення слова «прицмокувати»:

ПРИЦМО́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИЦМО́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Утворювати характерний звук, що нагадує «ц», перев. виражаючи якесь почуття (задоволення, здивування, захоплення, нерішучість тощо). Микула почав розповідати свої пригоди. Дзерон тільки прицмокував з дива, а батько Микулів зітхав і хрестився (Осип Маковей, Вибр., 1956, 477); Юхим Барило вихоплює піджака, крутить його на всі боки, прицмокує язиком (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 211); Коли рудобородий дядько похитав головою і прицмокнув масними губами не від жалю до неї, а від того, що бачив у ній надто мало сили для роботи, вона, мов підкошена, впала на коліна (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 69); Він наставив глибоку і чорну, мов корито, пригорщу і від радості, що зараз закурить, враз пожвавішав: притупував чобітьми, приахкував, прицмокував (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 111);
//  Голосно плямкати, п'ючи що-небудь або споживаючи їжу. Чути було, як прицмокував Хведосій, тягнучи горілку з сулії (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 38); Баба сіла до столу, спритно вхопила сосиску, поклала її на скибку хліба і почала їсти, прицмокуючи язиком (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 57); Їжачок жадібно почав пити молоко, ще й прицмокував (Олександр Копиленко, Як вони.., 1961, 198).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 93.

Коментарі (0)