в означеннях
Тлумачення, значення слова «придавлений»:

ПРИДА́ВЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до придавити 1—4. Хлопчик підвівся, кинувся збоку на матір, обвив її шию і головку сестриці своїми руками.. Одарочка, придавлена до материної шиї, мовчки роняла свої сльозенята на її лоно (Панас Мирний, I, 1954, 211); Тут і там до землі придавлена крушина, не позбавлена своєї сили цілковито — вродила безліч червоних ягід (Ольга Кобилянська, I, 1956, 463); Марія в потемках намацала клямку, він ступив через поріг слідом за нею — і вже стояв у просторій кімнаті, придавленій низькою стелею (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 40); Часом він [Єгипет] ворушивсь, наче лев у кайдани закутий, Глухо порикував, наче підземний вогонь, Тяжко придавлений гнітом гори кам'яної (Леся Українка, I, 1951, 423); Хтось плакав, кульгаючи на придавлену ногу (Степан Васильченко, I, 1959, 315); Мати потрапила під полудрабок і, придавлена, довго лежала непритомна (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 11); Він таки вийняв з бороди бджолу, і вона, чи придавлена, чи змучена, поповзла по його руці (Михайло Стельмах, I, 1962, 601); Терезка сиділа, пригнічена й придавлена своїм горем, наче важким мішком (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 233); Не вміють зрозуміти історичної перспективи ті, хто придавлений рутиною капіталізму, оглушений могутнім крахом старого.. (Ленін, 35, 1973, 185).

2. у знач. прикм. Те саме, що здавлений 3. Суд читає присуд:.. Лукію Коломійцеву заслати на Сибір.., важке придавлене, ридання розлягається по великій світлиці (Борис Грінченко, I, 1963, 401); Знов — «панно Ганно». Та не таке воно, як передніше, ні. Те було свобідне, веселе, дзвінке, срібне — це якесь сумне, ніби придавлене, стривожене (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 21); Чути — люди співають глухими, придавленими басами (Юрій Яновський, IV, 1959, 91).

3. у знач. прикм., перен. Безвольний, інертний, у гнітючому настрої. Коли ясно зрозумів безрадісну дійсність, — сумно стояв уже він тоді, придавлений, знищений (Гнат Хоткевич, I, 1966, 127);
//  Який зазнає утисків, гноблення.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 602.

Коментарі (0)