в означеннях
Тлумачення, значення слова «придушений»:

ПРИДУ́ШЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до придушити. Син загинув у лісі, придушений деревом (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 315); Він поглянув на Огея, придушеного думками і все такого ж недовірливого, лайдакуватого (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 316); Вона [робітничо-селянська культура] є засобом поступу і розвитку творчих сил робітничо-селянських мас, придушених пануванням поміщиків (Василь Еллан, II, 1958, 115); В 1071 р. спалахнуло народне повстання в Новгороді, під час якого повсталі мало не вбили єпископа. Повстання було придушене князем Глібом Святославичем (Історія УРСР, I, 1953, 73);  * Образно. Вночі знялася буря. Грізно і страшно ревів Дніпро. Придушений чорною млою, він став безбережний (Яків Баш, Надія. 1960, 136);
//  придушено, безос. присудк. сл. Снопи накладено, рублем придушено (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1939, 90).

2. у знач. прикм. Здавлений, приглушений (про голос, крик і т. ін.). — Ей ти, носатий, купи у мене зайця! — басив з середини [юрми] молодий голос, і в одповідь йому покотився придушений сміх: — Ха-ха! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 353); Десь тут коло мене я почув хрипкий придушений крик (Степан Васильченко, II, 1959, 329);
//  Затамований, стриманий (про плач, ридання і т. ін.). Почувся якийсь глухий булькіт, схожий на придушене схлипування (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 455).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 608.

Коментарі (0)