ПРИДВО́РНИЙ, а, е, іст.
1. Який перебуває на службі
при дворі (див. двір 2), належить до близького
оточення монарха. Була.. цариця в колі придворних дам (Оксана Іваненко,
Тарасові шляхи, 1951, 136); Біля підніжжя трону, по
обидва боки, стояли в блакитних камзолах, обшитих
золотими позументами, придворні особи (Натан Рибак,
Переяславська Рада, 1953, 44); Представники вищої придворної
знаті займали почесні державні пости (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 288); Придворний музикант;
// Який
є власністю двору, обслуговує двір, виражає інтереси
двору і т. ін. Придворна карета спинилась біля ґанку
(Пушкін, Капіт. дочка, перекл. за ред. Хуторяна, 1949,
161); В Росії при Петрі І стали створювати
аптекарські поля,.. трави з яких здавали до придворної
аптеки (Хлібороб України, 1, 1970, 44); Українському поетові
[Т. Г. Шевченкові] судилося стати не лише свідком, а й
активним учасником тієї боротьби, яку почали Пушкін,
Грибоєдов, Гоголь, Бєлінський проти придворного
мистецтва (Мистецтво, 2, 1956, 35);
// Який відбувається при
дворі. Придворний бал;
// Власт. двору. Старий
єкатерининський вельможа князь Куракін, знавець всіх
таємниць світськості й придворного етикету, умів
вислуховувати і монарші обурення та гнів, і зворушливі
відвертості (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 65); Зубов хотів
розповісти Потьомкіну ще про деякі придворні плітки
(Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 248);
// у знач. ім.
придворний, ного, чол.; придворна, ної, жін. Особа з близького
оточення монарха. Щонайпишнішії дами з придворних
Вдавали на сцені субреток моторних, Щоб слави і втіхи
зажить (Леся Українка, I, 1951, 171); Повно було [при палаці]
придворних, ключників.., стольників (Павло Загребельний, Диво,
1968, 645).
2. Те саме, що дворовий 2. Перебуваючи у Вільшані, Шевченко вчився в художника-самоука Степана Степановича 11 ревлоцького.., згодом Тарас мав стати придворним художником пана Енгельгардта (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 11).