ПРИДИВЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., ПРИДИВИТИСЯ, дивлюся, дивишся; мн. придивляться; док.
1. до кого—чого, на кого—що, з підрядним реченням і без
додатка, рідко в що. Пильно, уважно дивитися,
вдивлятися, намагаючись краще розглядіти або впізнати кого-,
що-небудь; приглядатися. — Добридень вам! — сказала
баба Зінька, ставши серед світлиці Вона довгенько
придивлялась, прижмурювала свої старі очі і впізнала
Филона Чечета (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 328); Стала
[Маруся] розплітати свої грубі коси, придивляючись на себе
в дзеркальце (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 32); По коридору, повз
відчинені двері, снували незнайомі люди. Дехто
заглядав, придивляючись до Михайла, наче питав, хто він
такий (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 122); До вікон подалися
селяни, придивляючись, як у далекому полі почала
примхливо вививатись і підростати пожежа (Михайло Стельмах, I,
1962, 609); Бачив [Кобзар] перед собою сивуватого
генерала, що придивлявся до всіх уважним поглядом,
начебто впізнавав знайомих (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 190);
— А придивися, в тебе очі молодшенькі, чи не видно
людей на березі? — звелів дід. Гапка схилилася над водою
й окинула бистрим поглядом берег (Любов Яновська, I, 1959,
319); Здоровкаючись зо мною, він затримав мою руку й
зблизька придивився в лице (Степан Васильченко, I, 1959, 141);
* У порівняннях. Тонкий залізний стовп ліхтаря неприродно
нахилявся над ними, немов придивлявся зверху скляними
очима (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 401);
// у сполуч. сл.
поперед себе, округи себе і т. ін., рідко.
Уважно розглядатися навколо. Ідучи парком, вона
придивлялась поперед себе і кидала поглядом в бічні алеї (Леся Українка,
III, 1952, 532); Сидів-сидів, думав-думав, а далі
оглянувся, придивився округи себе (Марко Вовчок, VI, 1956, 253).
2. до кого—чого, з підрядним реченням і без додатка,
рідко кому, чому, перен. Уважно спостерігаючи,
вивчати кого-, що-небудь, освоюватися з кимсь, чимсь і т. ін.
Я не раз ходив і придивлявся тому будяковому полю (Іван Франко,
III, 1950, 325); Майстри слова навчалися своєму реместву
не в школах од професорів, а од попередніх великих
майстрів слова, придивлялись до їх творів (Степан Васильченко, IV, 1960,
50); — Дочка сюди [в лікарню] ходить, прибігає, коли
мати чергує, придивляється, розпитує (Антон Хижняк,
Невгамовна, 1961, 178); [Аврелія:] Що ж, татку,
придивись, як я живу: самотня цілий день (Леся Українка, III,
1952, 277); Зразу буде мешкати [Парасинка] з його
старими, аби.. придивитися старій матері, як вона сина
доглядає, а потім заживе з чоловіком сама окремо (Ольга Кобилянська,
II, 1956, 13); За день я придивився до Гриця, подружився
з ним (Юрій Збанацький, Ліс красуня, 1955, 5);
// до кого. Виявляти
зацікавлення ким-небудь. Дарма, що в батюшки сива
борода, він і досі придивляється до молодиць
(Михайло Стельмах, II, 1962, 233); Хто раз придивився до неї [Дарки],
той пізнавав її скрізь (Леся Українка, III, 1952, 664).
3. тільки недок., розм. Наглядати за ким-, чим-небудь. Ганна Денисівна сама ходить за сівалкою, сама придивляється і за культиватором (Остап Вишня, Весна.., 1949, 50).