в означеннях
Тлумачення, значення слова «придивлятися»:

ПРИДИВЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., ПРИДИВИТИСЯ, дивлюся, дивишся; мн. придивляться; док.

1. до кого—чого, на кого—що, з підрядним реченням і без додатка, рідко в що. Пильно, уважно дивитися, вдивлятися, намагаючись краще розглядіти або впізнати кого-, що-небудь; приглядатися. — Добридень вам! — сказала баба Зінька, ставши серед світлиці Вона довгенько придивлялась, прижмурювала свої старі очі і впізнала Филона Чечета (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 328); Стала [Маруся] розплітати свої грубі коси, придивляючись на себе в дзеркальце (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 32); По коридору, повз відчинені двері, снували незнайомі люди. Дехто заглядав, придивляючись до Михайла, наче питав, хто він такий (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 122); До вікон подалися селяни, придивляючись, як у далекому полі почала примхливо вививатись і підростати пожежа (Михайло Стельмах, I, 1962, 609); Бачив [Кобзар] перед собою сивуватого генерала, що придивлявся до всіх уважним поглядом, начебто впізнавав знайомих (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 190); — А придивися, в тебе очі молодшенькі, чи не видно людей на березі? — звелів дід. Гапка схилилася над водою й окинула бистрим поглядом берег (Любов Яновська, I, 1959, 319); Здоровкаючись зо мною, він затримав мою руку й зблизька придивився в лице (Степан Васильченко, I, 1959, 141);  * У порівняннях. Тонкий залізний стовп ліхтаря неприродно нахилявся над ними, немов придивлявся зверху скляними очима (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 401);
//  у сполуч. сл. поперед себе, округи себе і т. ін., рідко. Уважно розглядатися навколо. Ідучи парком, вона придивлялась поперед себе і кидала поглядом в бічні алеї (Леся Українка, III, 1952, 532); Сидів-сидів, думав-думав, а далі оглянувся, придивився округи себе (Марко Вовчок, VI, 1956, 253).

2. до кого—чого, з підрядним реченням і без додатка, рідко кому, чому, перен. Уважно спостерігаючи, вивчати кого-, що-небудь, освоюватися з кимсь, чимсь і т. ін. Я не раз ходив і придивлявся тому будяковому полю (Іван Франко, III, 1950, 325); Майстри слова навчалися своєму реместву не в школах од професорів, а од попередніх великих майстрів слова, придивлялись до їх творів (Степан Васильченко, IV, 1960, 50); — Дочка сюди [в лікарню] ходить, прибігає, коли мати чергує, придивляється, розпитує (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 178); [Аврелія:] Що ж, татку, придивись, як я живу: самотня цілий день (Леся Українка, III, 1952, 277); Зразу буде мешкати [Парасинка] з його старими, аби.. придивитися старій матері, як вона сина доглядає, а потім заживе з чоловіком сама окремо (Ольга Кобилянська, II, 1956, 13); За день я придивився до Гриця, подружився з ним (Юрій Збанацький, Ліс красуня, 1955, 5);
//  до кого. Виявляти зацікавлення ким-небудь. Дарма, що в батюшки сива борода, він і досі придивляється до молодиць (Михайло Стельмах, II, 1962, 233); Хто раз придивився до неї [Дарки], той пізнавав її скрізь (Леся Українка, III, 1952, 664).

3. тільки недок., розм. Наглядати за ким-, чим-небудь. Ганна Денисівна сама ходить за сівалкою, сама придивляється і за культиватором (Остап Вишня, Весна.., 1949, 50).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 605.

Коментарі (2)