ПРИГАРЯЧИ́ТИ, чу, чиш, перех. Док. до гарячити 2. Він здійняв папаху, поклонився на всі чотири боки мовчазним дідам і, пригарячивши коня, повів загін за село (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 529).
ПРИГАРЯЧИ́ТИ, чу, чиш, перех. Док. до гарячити 2. Він здійняв папаху, поклонився на всі чотири боки мовчазним дідам і, пригарячивши коня, повів загін за село (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 529).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 586.