в означеннях
Тлумачення, значення слова «пригашувати»:

ПРИГАШУВАТИ, ую, уєш і рідко ПРИГАШАТИ, аю, аєш, недок., ПРИГАСИТИ, ашу, асиш, док., перех.

1. Зменшувати горіння чого-небудь, поступово гасити (світло, вогонь). — Оце мчить становий, аж осі горять.. — Гляди, й почне пристав і слідчий пригашувати ватру. Але тільки начальство і стражники добралися до місця пожежі, як від другого краю села загорівся новий ожеред (Михайло Стельмах, I, 1962, 623); Встала [Малуша] з лави, пригасила трохи у вогнищі жар і запалила свічку (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 107); Водії пригасили фари машин, що снують понад кар'єром (Знання та праця, 1, 1971, 1);  * Образно. Нудьга мене гризе, мов гадина стоуста, І мозок виїда, і серце пригаша (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 48); Гостро блиснули очі Півторакожуха. Опустив голову, пригасив віями вогненний спалах в зорі своєму (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 86);
//  перев. док. Загасити те, що горить, повністю. — Зламаємо чавунку за станцією й перед станцією! І паровоз, — кажу, — пригасимо! (Олексій Кундзіч, Пов. і нов., 1938, 145); — Тільки ви он штани пригасіть, штани на вас тліють (Олесь Гончар, II, 1959, 236);  * Образно. Не дочекавшись від нас жодного слова у відповідь, неохоче пригасивши посмішку, раптом на очах змінився [юнак] — посмутнів (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 15);
//  перен. Зменшувати яскравість чого-небудь. Гнучка міць аж грала в кожному його русі, пломенілась в рум'янцях, яких не пригасив навіть міцний загар (Михайло Стельмах, II, 1962, 177); Довгаста, темна зсередини хмарка напливла на місяць і пригасила його металічне блищання (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 167);
//  Приглушувати звук.

2. перен. Не давати чому-небудь розвинутися на повну силу. Лікування в госпіталі, потім у клініці пригасило хворобу (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 295);
//  Зменшувати інтенсивність виявлення чогось. Поетові [М. Бажанові].. доводилось інколи пригашувати дослідницько-аналітичний пафос свого художнього мислення (Не ілюстрація.., 1967, 142); Заслання.. до села Михайловського під поліційний нагляд не могло пригасити волелюбного духу поета (Максим Рильський, X, 1962, 16);
//  Припиняти (розмову, суперечку, думки і т. ін.). Літо з своїм клопотом щоденним пригасило було такі думки (Борис Грінченко, II, 1963, 106); — Та годі вам, хлопці, — з докором пригасив суперечку Євген Панасович (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 153);
//  Гамувати (емоції); гасити. [Руфін:] Я хочу пал твій трохи пригасити (Леся Українка, II, 1951, 366); Чепіга кілька разів заспокійливо потрясав булавою, щоб пригасити розбурхані пристрасті (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 219);
//  Змушувати забувати. Я вмів боротися з собою І, пригасивши образ твій, Стрічавсь нежданно із тобою У снах, у пам'яті своїй (Михайло Стельмах, V, 1963, 286).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 587.

Коментарі (0)