в означеннях
Тлумачення, значення слова «приглядатися»:

ПРИГЛЯДАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ПРИГЛЯНУТИСЯ, нуся, нешся, ПРИГЛЯДІТИСЯ і ПРИГЛЕДІТИСЯ, джуся, дишся, док.

1. до кого—чого, кому, чому і без додатка, заст. на кого—що. Те саме, що придивлятися 1. Віконниця була обложена згори деревиною і прикривалась густим кущем глоду, так що як не приглядайся, а не побачиш, де вона одчиняється (Олекса Стороженко, I, 1957, 390); Приглядався [Сашко] до нитки в прядці, удаючи старечу далекозорість (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 229); Страх Марусі поволі минав, і вона, з цікавістю стала приглядатися молодцеві (Гнат Хоткевич, II, 1966, 51); Днів через три знов чую те слово, й на мене мати якось приглядається, наче щось випитує німо (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 238); Ліатри їх, як Мирослава зблизька приглянулася, зроблені були я войлоку, розп'ятого на чотирьох жердках, зв'язаних угорі докупи (Іван Франко, VI, 1951, 66); У найближчу неділю вибрались на базар.. Підійшовши до однієї молодої дівчини, нахилився, щоб приглянутись її ліжникові (Літературна Україна, 24.XI 1967, 2); Тільки добре приглядівшись, ми впізнали те місце, де була колись Червона Казарма (Юрій Збанацький, Ліс. красуня, 1955, 14); Пригледівшись, можна помітити було, що копита в коней старанно обв'язані повстю (Олесь Гончар, II, 1959, 95);  * Образно. Щира любов не приглядається, чи карі, чи чорні очі, чи з горбиком ніс, чи біла шия, чи довга коса (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 307);
//  у чому, у сполуч. із сл. собі, рідко. Милуватися своїм відображенням (у воді, дзеркалі).  * Образно. Місяць стояв саме над панським ставком, приглядався собі у воді, як у дзеркалі (Осип Маковей, Вибр., 1954, 132).

2. також із спол. що, як, перен. Те саме, що придивлятися 2. Належить досліджувать явища різні.. І приглядатися пильно, допитливим оком, що саме Суттю своєю являють наші дух і душа (Микола Зеров, Вибр., 1966, 126); Уважніше почав приглядатися отець Кралевич до сього гуцула, прислухатися, що він говорить (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 142); Покойний [покійний] Основ'яненко дуже, добре приглядався на народ, та не прислухався до язика, бо може його не чув у колисці од матері (Тарас Шевченко, I, 1951, 375); Кілька днів блукав [Олекса] у полях та по колгоспному подвір'ї. Так і голова сказав йому: — Приглядайся. Я тебе не підганяю (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 59); Тепер Славко приглянувся, що то за бунда. Це було якесь руде сукно (Лесь Мартович, Тв., 1954, 260); [Матвій:] Пізніше побув я з полком в чужих краях, приглянувся, як живуть чехи і німці (Мирослав Ірчан, II, 1958, 246); — А знаєш, Петре, їй-бо, — ідея! Поживи в нас. Пригляньтесь гарненько одне до одного (Андрій Головко, I, 1957, 458); [Матушка гуменя:] І я до тебе пригляджуся, і я побачу, чи годна ти черницею бути (Панас Мирний, V, 1955, 72).

3. до чого і без додатка. Переглядаючи що-небудь, вибирати, намічати для себе. Майдан невідомого містечка.. Люди приглядаються, торгуються, вибирають, купують (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 419).

4. тільки док., перен., розм. Те саме, що сподобатися. Вона не слухала його промови, водила тільки очима, щоби приглянутися панні Броні (Лесь Мартович, Тв., 1954, 139); Сама [дівчина] уся чепурненька, що пригляділася з усіх (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 306);
//  до кого. Уподобати когось. Приглянувся ксьондз-добродій До чужої жінки: Що день божий посилає Фіги та родзинки (Степан Руданський, Тв., 1959, 188).

5. тільки док., рідко. Звикнувши до чого-небудь, перестати звертати на нього увагу. [Петро:] То тільки ми, живучи тут по глухих кутках, пригляділися до цього убору, що він нам здається нікчемним, мужичим (Панас Мирний, V, 1955, 138).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 590.

Коментарі (0)