ПРИГЛУХНУТИ, ну, неш, док.
1. Стати майже нечутним (про звук, голос). — Та хіба врятуєш! — Голос у Панаса приглух (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 336).
2. перен. Поступово зменшитися, ослабнути (про почуття). Насунуть дні: все злине, все Приглухне в лоні, крім розпуки... (Павло Грабовський, I, 1959, 160).