ПРИГЛУ́ШЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до
приглушити. Здалека, десь зверху, чутно якийсь
приглушений простором чи товщею стін голос, що співає
пісню (Леся Українка, II, 1951, 185); Знадвору влітає в хату
приглушений гомін (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 57); Журналіст скрізь
залишається журналістом: вибираючи серед шляху з
багнюки шрифти, приглушений вибухом, як риба, він,
проте, якимсь чином уже знав розташування всіх полків
(Олесь Гончар, III, 1959, 183); Темна тривога, звичайно
приглушена ділом щоденним, Будиться, приспана в серці
(Микола Зеров, Вибр., 1966, 199); Вся щирість, з якою він кілька
хвилин тому стискував руку Басанцеві, одразу ж була
приглушена сліпою ненавистю до цієї людини (Микола Руденко,
Остання шабля, 1959, 422); Зустріч з Флорою
Германівною знову схвилювала Канушевича, розворушила
приглушені думки про інститут (Гордій Коцюба, Нові береги,
1959, 27); В його голосі відчувалася батьківська
скорбота, приглушений біль (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 353);
// приглушено, безос. присудк. сл. Сонети — се пани.
В них мисль відразу Приглушено для форм (Іван Франко, X, 1954,
139).
Мов (немов, наче і т. ін.) громом приглушений —
приголомшений якою-небудь звісткою, чимсь згаданим,
побаченим і т. ін. Дівчинка стояла наче приглушена
громом (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 136); Вона стоїть серед
хати, мов заворожена, мов громом приглушена (Юрій Збанацький,
Єдина, 1959, 29).
2. у знач. прикм. Трохи ослаблений, притишений
(про голос). Він заговорив так швидко по-італійському,
що я нічого не зрозуміла. Голос у нього був
приглушений і нерівний, я відчувала, як він тремтить увесь
(Юрій Яновський, II, 1958, 91); Чийсь виразний, з
приглушеними металевими потами голос запитав: — Значить,
румунський шрифт у вас уже є? (Ле і Левада, Південний захід,
1950, 181);
// Неяскравий, невиразний (про барви).
Старі гуцульські килими приваблюють зір якраз дуже
лагідними і стриманими, приглушеними барвами і
півтонами (Терень Масенко, Під небом.., 1961, 191);
// Прихований,
не явний. Навколо великих людей і круг їх пам'яті завжди
точиться явна чи приглушена боротьба (Максим Рильський,
III, 1956, 249).